Молодь вчиться у ветеранів патріотизму"Вклонімось святій Перемозі!" – під таким гаслом в ЗОШ № 1 було проведено урочисте засідання, присвячене 70-й річниці Перемоги над нацизмом у Європі. З вступним словом до учнів і гостей звернулась автор цих рядків.
Продовжили розповідь, присвячену пам'яті буремних літ, ведучі заходу. У віршованих рядках згадали про перші бої, в яких на смерть стояли наші солдати, прикордонники. В тяжких умовах боротьби з фашистами вони героїчно воювали та гинули, відстоюючи кордони рідної землі.
Перші удари ворога прийняли на себе й волиняни, які мужньо підтримували народних месників, цілими сім'ями вливались у партизанські загони. Серед присутніх на святі гостей – учасник бойових дій Іван Глущук, емоційну й цікаву розповідь якого учні слухали з великою увагою.
Івану Марковичу випала непроста доля, адже його дитинство затьмарила війна. У 1941 році на Волині, яка буквально з перших хвилин стала ареною війни, починають організовуватись партизанські загони. Одним із перших був загін імені Ворошилова, який очолив волинянин Степан Шковорода. Пізніше з цим загоном доля й звела Іванка. Оскільки він був семирічною дитиною і не викликав підозр у німців, партизани посилали його кур'єром в сусідні села – щось передати підпільникам, рознести листівки тощо.
Головним завданням, яке ставило перед партизанами командування, було паралізувати залізницю Брест-Ковель. Часто операція відбувалася так: посилали малого Іванка на станції Заболоття, Кримне, Стару Вижівку у розвідку. Він переодягався в найбрудніший одяг, брав торбу і під виглядом жебрака ходив по станції просто між німцями, просив: "Пане, дайте їсти, закурити". На нього майже не звертали уваги. А він тим часом уважно роздивлявся, скільки солдатів, яка охорона, які стоять потяги і що вони везуть. Походить, роздивиться – і на хутір, в загін.
Зважаючи на результати його "рейдів", партизани посилали когось на станцію з магнітною міною. Іноді з партизанами на такі операції ходив Іванко, щоб передати вибуховий пристрій робітникам, які працювали на залізниці ніби на окупантів, а насправді виконували завдання партизан. Робітники чіпляли міну до паровоза, і той десь у дорозі вибухав.
У липні 1944 року Ратнівщину звільнено від фашистських загарбників. Дорослі партизани пішли в армію, а маленький Іван Глущук повернувся на свій хутір до спаленої хати. Батьків не було, вони загинули. Іван із сестрами і братами жив у землянці. Потім були дитячі будинки, армія. У тридцятирічному віці закінчив вечірню школу у Ковелі. Став студентом Луцького педінституту імені Лесі Українки. Далі – робота на освітянській ниві.
Сьогодні Іван Глущук на заслуженому відпочинку. Але не сидиться йому вдома. Він – заступник голови обласної ветеранської організації. Його часто можна бачити на зустрічах з учнівською і студентською молоддю, де ділиться спогадами про ті важкі дні свого дитинства і досвідом свого життя.
До речі, протягом останніх десяти років, що існує шкільний музей бойової слави, Іван Маркович уже втретє його відвідав. Цього ж разу він завітав не з порожніми руками: з нагоди 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі вручив колективу школи Грамоту обласної ради ветеранів, якою відзначено музей бойової Слави ЗОШ № 1.
Серед гостей заходу – Клавдія Юзик, яка не воювала на фронті, не було її серед народних месників. Вона – в'язень німецького концтабору на колесах "Цада". Їй було вісім років, коли разом зі своїми односельчанами потрапила до німецького полону. Тоді маленькій дівчинці довелось пройти тяжкий шлях від Ковеля до Кенігсберга і повернутись на Батьківщину. Пережила голод, холод, тремтіла від вибухів бомб.
Ветеран афганської війни Анатолій Заскальний під час свого виступу зазначив, що воїни-інтернаціоналісти завжди брали приклад з ветеранів старшого покоління, і сьогодні, коли на Сході нашої держави точаться кровопролитні бої, їм знову довелося взятись за зброю, аби захистити рідну країну.
З вітальними словами до присутніх звернулися заступник голови міської ради ветеранів Борис Трикопа, начальник управління освіти міськвиконкому Віктор Бичковський.
Хвилиною мовчання вшанували пам'ять полеглих.
Учні гостям подарували пісні, віршовані рядки, вручили квіти і на згадку сфотографувались.
Користуючись нагодою, висловлюю вдячність за проведення Вахти Пам'яті, присвяченої 70-річчю Перемоги, класним керівникам Ігорю Тищуку, Світлані Дарчук, Катерині Вельмі, Лілії Карп'юк, Ніні Мартинюк, Любові Мовчан.
Лідія ЄНДАКОВА, керівник музею бойової Слави ЗОШ № 1.
НА ЗНІМКУ: під час зустрічі з ветеранами у ЗОШ №1.
Залишити коментар