Велика вдячність журналістам
Присвячую працівникам редакції газети “Вісті Ковельщини”
Переконання всі мої,
Що ця газета – для сім'ї,
Бо пишуть в ній про все, про все,
Бо слово правди всім несе.
Є огляд в ній судових справ,
Хто хабарі давав, хто – брав.
Телевізійна є програма,
Є оголошення, реклама.
В ній гумор і сатира є,
Вона спокою не дає
Тим, хто буває в куражі
Й в чужі залазить гаражі.
В ній є рецепти смачних страв,
Є огляд міжнародних справ,
Хто народився, хто помер
І як живе пенсіонер.
З троянди сплетений вінок
Про наших ковельських жінок.
І часто-густо під кінець –
Про жар закоханих сердець.
У ній писали сотні раз
Про світло, воду і про газ,
Про всі реформи на селі,
Хто став господарем землі.
Висловлюються ліві й праві –
Що заважає у державі
Занепаду покласти край
І збудувати світлий рай.
Мені подобається вельми
(за це "спасибі" пану Вельмі,
натхненникові всіх ідей),
Коли в ній пишуть про людей.
А пишуть в ній про трударів,
Про землеробів, лікарів,
Про учнів і про вчителів
Про доброчесних. Зокрема –
Про тих, хто рветься до "керма".
Скажу я щиро і по праву:
Вона дає духовну страву,
І читачі в її полоні
Не тільки в місті і районі.
Мов ключ у небі журавлиний,
Вона летить по всій Волині.
Летить вона у всі усюди,
Де ждуть на неї добрі люди.
Де дозріває хлібний колос.
Дарує всім друкарський голос.
Летить, мов птах, в далекий вирій,
Несе на крилах слово щире,
Несе свій скарб, духовний крам.
За це ми дякуємо Вам!
Думаю і сподіваюсь, що до моїх думок та побажань приєднаються інші читачі улюбленої газети.
Віталій Лихобицький,
ветеран праці і Збройних Сил.
Велика вдячність журналістам
Присвячую працівникам редакції газети “Вісті Ковельщини”
Переконання всі мої,
Що ця газета – для сім'ї,
Бо пишуть в ній про все, про все,
Бо слово правди всім несе.
Є огляд в ній судових справ,
Хто хабарі давав, хто – брав.
Телевізійна є програма,
Є оголошення, реклама.
В ній гумор і сатира є,
Вона спокою не дає
Тим, хто буває в куражі
Й в чужі залазить гаражі.
В ній є рецепти смачних страв,
Є огляд міжнародних справ,
Хто народився, хто помер
І як живе пенсіонер.
З троянди сплетений вінок
Про наших ковельських жінок.
І часто-густо під кінець –
Про жар закоханих сердець.
У ній писали сотні раз
Про світло, воду і про газ,
Про всі реформи на селі,
Хто став господарем землі.
Висловлюються ліві й праві –
Що заважає у державі
Занепаду покласти край
І збудувати світлий рай.
Мені подобається вельми
(за це "спасибі" пану Вельмі,
натхненникові всіх ідей),
Коли в ній пишуть про людей.
А пишуть в ній про трударів,
Про землеробів, лікарів,
Про учнів і про вчителів
Про доброчесних. Зокрема –
Про тих, хто рветься до "керма".
Скажу я щиро і по праву:
Вона дає духовну страву,
І читачі в її полоні
Не тільки в місті і районі.
Мов ключ у небі журавлиний,
Вона летить по всій Волині.
Летить вона у всі усюди,
Де ждуть на неї добрі люди.
Де дозріває хлібний колос.
Дарує всім друкарський голос.
Летить, мов птах, в далекий вирій,
Несе на крилах слово щире,
Несе свій скарб, духовний крам.
За це ми дякуємо Вам!
Думаю і сподіваюсь, що до моїх думок та побажань приєднаються інші читачі улюбленої газети.
Віталій Лихобицький, ветеран праці і Збройних Сил.
Залишити коментар