У моєму серці – лише вдячністьПрудко збігають роки життя, і в швидкоплинній річці часу ідуть у Вічність люди, що присвятили не один десяток років праці залізниці. Про те, що найдорожче в житті кожного з нас – здоров'я, ми найчастіше розуміємо тільки тоді, коли опиняємось на лікарняному ліжку. Тоді з надією дивимось на наших лікарів, медсестричок, нянечок, чекаючи від них допомоги.
Вузлова лікарня ст. Ковель – медичний заклад, що користується заслуженою популярністю ковельчан, особливо мешканців Ковеля-ІІ. Здебільшого в ній лікуються працівники Ковельського залізничного вузла, проміжних станцій, члени їх родин.
В нашій лікарні працює високопрофесійний персонал – лікарів, сестричок, середніх працівників, санітарок, працівників харчоблоку. Їхня робота – це гідне служіння людям. У цьому неодноразово переконувався й сам під час лікування в терапевтичному відділенні, де заввідділенням досвідчений лікар Тамара Володимирівна Божик. Завдяки якісному лікуванню та догляду за хворими медики швидко повертали мені здоров'я.
Як багато значить для нас, хворих, коли наші рятівники здоров'я не лише хороші спеціалісти, які люблять свою професію і всі свої сили та енергію віддають своїм пацієнтам, але є ще й чуйними, доброзичливими людьми! Вони вселяють віру і надію в одужання, піднімають настрій та турбуються про хворих. Всі ці риси притаманні лікарю-кардіологу Володимиру Михайловичу Комісарику, його дружині Світлані Михайлівні, завідуючому діагностичним відділенням Адаму Степановичу Маковецькому і багатьом іншим медикам залізничної лікарні.
В їхніх очах оживає історія життя їхніх пацієнтів. Це вони – наші ветерани, досвідчені й мудрі у своїх професіях, які гідно пронесли звання залізничника через роки: від простих робітників до керівників залізничних структурних підрозділів. Лікарі цієї медичної установи щодня виявляють милосердя, допомагають хворим здолати недугу, дарують радість і віру у краще. Тож, шановні наші, від пенсіонерів і працівників локомотивного депо Ковель й від мене особисто прийміть побажання міцного здоров'я, земного щастя та благополуччя.
Нехай оберігає Вас Бог від усіх негараздів!
Володимир СТЕПАНЧУК,
Почесний залізничник, Заслужений працівник транспорту України.
P.S. Пишучи ці рядки, усвідомлюю, що нині транспортна галузь увійшла у непростий та відповідальний етап розформування. Я переконаний, що будь-які зміни виправдані тоді, коли вони скеровані на кращу роботу транспорту та гідне життя наших громадян, зокрема, залізничників.
Не можу не згадати Почесного громадянина м. Ковеля, Генерального директора "Укрзалізниці" Георгія Кірпу, котрий не забував про людей, які присвятили себе праці на залізниці.
А що ж тепер? Ми, ветерани-залізничники, стали нікому непотрібними, всі від нас відмовились. Під знаком запитання – діяльність залізничної лікарні, де лікуються колишні працівники вузла ст. Ковель, їх сім'ї та залізничники з проміжних станцій Ковель-Ківерці, Ковель-Ягодин, Ковель-Сарни, Ковель-Заболоття. При тому, що залізничні організації Ковеля об'єднують 1378 пенсіонерів.
Що ж, напрошується висновок: колишня влада закривала в сільській місцевості медичні фапи, а нинішня – вже "посягнула" на лікарні?
Ми, залізничники, які працюють, та ті, що перебувають на заслуженому відпочинку, звертаємось з проханням до керівництва "Укрзалізниці" зробити все можливе, щоб зберегти залізничну лікарню у Ковелі!
В.С.
Залишити коментар