Лине пісня у височінь
Минають роки, сторіччя, відходять у небуття покоління людей, а звичаї українського народу, його пісні залишаються, стаючи великим надбанням історії. "Мій краю рідний, пісня тополина, хіба тебе я можу не любить?" — так міркує кожен із нас, учасників хору ветеранів війни, праці, Збройних Сил України, "дітей війни" (на знімку).
Ковельський хор ветеранів існує на добровільних засадах уже більше 25 років. Разом із музичним ансамблем налічує 30 чоловік. Заняття проходять в актовому залі Будинку ветеранів щопонеділка та щосереди.
Довгий час хором керувала Софія Григорівна Берднікова, а ансамблем — її чоловік Олександр Миколайович Бердніков. Та, на превеликий жаль, нещодавно Софії Григорівни не стало.
Це була Людина з великої літери, яка по праву заслужила любов і повагу не лише учасників хору, а й мешканців нашого краю. Вона була для всіх мудрим порадником, з якою завжди було легко і просто. Для нас, учасників хору ветеранів, Софія Григорівна, назавжди залишиться живою — у нашій пам'яті та наших серцях. Її світлий образ, немов невгасимий факел, ми пронесемо крізь усе життя. Вона залишила по собі добру згадку — пісні, які сама писала для хору.
Немов влилися у наш колектив, ставши з ним єдиним цілим, працівники музичної школи — Світлана Остапчук, Сергій Воробей, Микола Бердніков. А Анатолій Сролік не лише підтримує наш хор музичним супроводом, а й сам у ньому співає. Ці люди як музиканти-професіонали допомагають нам підібрати репертуар. Це воєнні та післявоєнні пісні, часів відбудови народного господарства, українські народні та сучасні.
Хоча усі учасники нашого хору ветеранів — люди старшого віку, які уже давно перебувають на заслуженому відпочинку, однак вони продовжують вести активний спосіб життя, не стоять осторонь загальноміських проблем. Ми живемо і насолоджуємося життям, яким би важким воно не було. Щороку із задоволенням беремо участь в обласних фестивалях вокально-хорового мистецтва, конкурсах виконавців розмовного жанру. Хор ветеранів є бажаним учасником на кожному міському святі. Маємо й чимало відзнак різного рівня.
Любов до пісні, яку прищепила нам Софія Григорівна, — безсмертна. Вона веде нас по життю, допомагає долати труднощі та перешкоди, надає сил та наснаги. Ми віримо, що так буде й надалі.
Нехай же життя наповнюється добром та достатком для щасливого майбуття в обіймах любові та Сонця, пісні та музики!
Олександра БАЛЮК,
голова МГО "Захист "дітей війни".
Фото з архіву хору ветеранів.
Минають роки, сторіччя, відходять у небуття покоління людей, а звичаї українського народу, його пісні залишаються, стаючи великим надбанням історії. "Мій краю рідний, пісня тополина, хіба тебе я можу не любить?" — так міркує кожен із нас, учасників хору ветеранів війни, праці, Збройних Сил України, "дітей війни" (на знімку).
Ковельський хор ветеранів існує на добровільних засадах уже більше 25 років. Разом із музичним ансамблем налічує 30 чоловік. Заняття проходять в актовому залі Будинку ветеранів щопонеділка та щосереди.
Довгий час хором керувала Софія Григорівна Берднікова, а ансамблем — її чоловік Олександр Миколайович Бердніков. Та, на превеликий жаль, нещодавно Софії Григорівни не стало.
Це була Людина з великої літери, яка по праву заслужила любов і повагу не лише учасників хору, а й мешканців нашого краю. Вона була для всіх мудрим порадником, з якою завжди було легко і просто. Для нас, учасників хору ветеранів, Софія Григорівна, назавжди залишиться живою — у нашій пам'яті та наших серцях. Її світлий образ, немов невгасимий факел, ми пронесемо крізь усе життя. Вона залишила по собі добру згадку — пісні, які сама писала для хору.
Немов влилися у наш колектив, ставши з ним єдиним цілим, працівники музичної школи — Світлана Остапчук, Сергій Воробей, Микола Бердніков. А Анатолій Сролік не лише підтримує наш хор музичним супроводом, а й сам у ньому співає. Ці люди як музиканти-професіонали допомагають нам підібрати репертуар. Це воєнні та післявоєнні пісні, часів відбудови народного господарства, українські народні та сучасні.
Хоча усі учасники нашого хору ветеранів — люди старшого віку, які уже давно перебувають на заслуженому відпочинку, однак вони продовжують вести активний спосіб життя, не стоять осторонь загальноміських проблем. Ми живемо і насолоджуємося життям, яким би важким воно не було. Щороку із задоволенням беремо участь в обласних фестивалях вокально-хорового мистецтва, конкурсах виконавців розмовного жанру. Хор ветеранів є бажаним учасником на кожному міському святі. Маємо й чимало відзнак різного рівня.
Любов до пісні, яку прищепила нам Софія Григорівна, — безсмертна. Вона веде нас по життю, допомагає долати труднощі та перешкоди, надає сил та наснаги. Ми віримо, що так буде й надалі.
Нехай же життя наповнюється добром та достатком для щасливого майбуття в обіймах любові та Сонця, пісні та музики!
Олександра БАЛЮК, голова МГО "Захист "дітей війни".
Фото з архіву хору ветеранів.
Залишити коментар