Марія Пилипівна Ведмедюк народилася за 2 дні до початку війни 1941 року в селі Довгоносах, у сім’ї колгоспників. Батька забрали на фронт, тож мати залишилась з двома маленькими донечками на руках: старшенькій Галі був рік і щойно народжена Марійка. Важко їй було, звичайно, але мусила якось давати раду собі й дітям.
Марії було 2 рочки, як фронт пішов на Захід. З війни батько повернувся інвалідом: були прострілені ноги і голова. З одним осколком так і вмер. З війни батько дівчаткам привіз хустки-”газовки”. Марія Пилипівна ще й досі пам’ятає які вони були, бо довго ще носила батьків подарунок. Мама дуже часто хворіла і мусила довго бути в лікарні, тож Галя з Марією виконували всю домашню роботу.
Вчилася Марія в школі добре. Спочатку у Довгоносах, а потім — в школі №3 м. Ковеля. Ходила в Ковель пішки, бо на той час автобуси не їздили в село. Після закінчення школи пішла працювати в Довгоноси листоношею, бо треба було бути вдома біля хворої матері та ще й господарство доглянути. Через рік вступила в Ковельське медучилище на акушерський відділ. Вчилася добре, була старанною ученицею.
Після закінчення училища Марію направили в рідне село Довгоноси завідуючою ФАПом. Молоду медичку вподобав місцевий хлопець Борис Ведмедюк, за якого вона вийшла заміж. В подружжя народилося 2 сини.
Через 2 роки в Люблинці відкрився ФАП, куди Марія Ведмедюк перейшла працювати завідуючою, а згодом у Люблинецьку амбулаторію фельдшером. Збудували хату. Всього трудового стажу жінка має аж 42 роки.
Всяко доводилось у житті: приймала пологи вдома у жінок, в дощ, холод і завірюху ходила на виклики хворих. Не хотілося вночі вставати з теплої постелі, але знала: на неї чекає хворий, тож спішила на допомогу.
У 43 роки овдовіла – помер чоловік. Мусила всі жіночі і чоловічі клопоти брати на свої плечі. Зараз біля Марії Ведмедюк живе старший син з невісткою. Сільська «докторка» тішиться двома внуками і трьома правнуками. Хоче, щоб найшвидше настав мир в Україні й дитинство її онуків та правнуків не було затьмарене війною.
Галина Оліферчук.
На знімку: Марія ВЕДМЕДЮК.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар