Ковель став ближче до ЄвропиПриміський поїзд "Ягодин-Ковель" під ледь чутний стукіт коліс плавно підходив до околиць Ковеля. За вікном промайнули гущавини лозняку, невеликі болітця, що підходять до самого залізничного насипу. Попереду справа і зліва промайнули забудови індивідуального сектору.
На душі неспокійно, серце так і хоче вирватись з грудей. Причина вагома – більш як чверть століття не бачив тебе, рідний Ковелю.
Чесно кажучи, я не впізнав міста залізничників – такі великі зміни сталися за ці роки. А найбільше вразила чистота вулиць, площ, зелених насаджень. Та що там говорити? Навіть на прибудинкових територіях і біля під'їздів панує зразковий порядок. Видно, добре працюють комунальні служби, та й самі ковельчани дбають про затишок та комфорт у своєму місті.
Ранкової пори, йдучи з вокзалу бульваром Лесі Українки, побачив фото наших Героїв, що зростила ковельська земля. Молоді красиві обличчя – їм ще б жити і жити, кохати, ростити дітей та, боронячи рідну землю від агресора, віддали найдорожчий скарб – життя. Здається, в голубих очах рідних синів Волині відображені озерна гладь і чисте, мирне небо нашого краю.
А привели шляхи у Ковель з банальної причини – зіпсувався телевізор. В місті Любомлі у ремонті був більш, як два місяці. Полагодити не вдалося. Довелося звертатись з проханням у ковельську майстерню, що розташована по вул. Театральній. Буквально за день несправність була усунута.
Через газету хочеться щиро подякувати телемайстрам за чуйне ставлення до клієнтів і швидкий термін виконання замовлення. Хай Бог їм дає щастя, здоров'я і всього найкращого у житті, щоб від своїх відвідувачів мали тільки слова вдячності.
Здається, дрібниця в життєвій круговерті, але як приємно, коли бачиш, що тобі люди співчувають і приходять на допомогу.
Микола ПАСАМАН.
с. Полапи
Любомльського району.
Залишити коментар