Візерунки долі
Найдревніше письмо на землі –
вишиття:
В знаках-символах – мудрість
віків закодована.
Прочитати його намагаюсь
дарма все життя.
Вушком голки та тайна надійно
захована.
З глибини минувшини дійшли до нас в орнаментах українських вишивок символи Сонця, Води і Землі – тих сил, без яких неможливе саме життя і які для нашого народу споконвіку були святими. Простою й водночас геніальною системою знаків – квадратиків, хрестиків, "вужиків" – "записували" наші пращури своє бачення Всесвіту, життя на Землі, народження й смерті, свого місця й покликання.
Хрест – прадавній символ поєднаних вогненної і водної стихій, чоловічої та жіночої енергій у їхній божественній парності, квіти-зорі уособлювали уявлення про Всесвіт як систему, птахи символізували людські душі... Намагаючись розгадати таємниці буття, творили майстрині чудодійний оберіг життєдайної сили свого роду.
Уславлене в піснях і легендах, давнє і завжди нове, мистецтво вишивки неодмінно асоціюється з жінкою, її вправними руками, ніжною душею, артистичною натурою, витонченим чуттям, з таїною її єства. Відтоді, як перша майстриня створила свій правізерунок і аж донині, це дивовижне ремесло перетворює жінку в обраницю вічності, яка своєю голкою об'єднує віки й покоління, минувшину й сьогодення. Ниточка за ниточкою, хрестик за хрестиком – тихо і неквапливо мережиться особливий, небуденний світ.
Усе це спадає на думку, коли поринаєш у світ справді чарівних візерунків, неповторних у своїй красі та досконалості, що їх за десятки літ натхненної праці створила невтомна вишивальниця, берегиня нашої національної традиції Ніна Габрилевич. Нещодавно у культурно-просвітницькому центрі відкрилась 18-та персональна виставка її робіт (на знімках – деякі з них).
Ніна Сергіївна – людина мистецтва за покликанням (хоч багато років віддала роботі у військкоматі): диригент оркестру народних інструментів за фахом, багаторічна учасниця ансамблю пісні і танцю "Лісова пісня", а всю свою любов, талант і пристрасть віддала вишивці, без якої не уявляє свого життя. Це мистецтво у неї в генах. Як найдорожчий спадок, береже мамині візерунки і світлий дитячий спогад: тато за вишиванням! Творчість дає можливість відтворити на полотні гарний настрій, відновити душевну рівновагу, відпочити серцем, подарувати втіху собі та іншим.
Кожний виріб для майстрині – це її дитина: у кожен вклала вона часточку душі й кожному дала ім'я. "Кармеліта", "Берегиня", "Провесінь", "Ніжність", "Лілеї", "Витинанка" – назви рушників та серветок такі ж вишукано-поетичні, як і самі вишивки.
Творчий здобуток Ніни Сергіївни великий та розмаїтий: доріжки, серветки, сорочки, скатертини, панно, обкладинки до книжок, килимки, ікони, гобелени і навіть Пасхальні яйця. Та найбільше у ньому – рушників. Це – особлива любов майстрині: вінчальні, весільні, великодні, і серед них – найбільш пам'ятний, той, що вишивала собі на весілля. Скільки хвилювання, мрій, надій, сподівань і досі цвітуть на ньому! Не рушник вишивала, а долю свою. І вдалася вона доброю, бо обдарувала вірним подружжям, з яким багато років у парі йдуть життєвим полем.
Ласкою рук і серця зігріті сорочки, вишиті для найдорожчих – чоловіка і сина. У кожен хрестик вкладено стільки любові і ніжності, що віє від вишиванок справжнім теплом. Неповторна енергетика кольорів, поєднана зі світлими почуттями і гарними думками, перетворює її вишиття в оберіг для самої майстрині та дорогих її серцю людей. Є в її колекції і хрестильні льолі – "Маленькому козаку" і "Маленькій україночці", в які одягають немовлят на хрестини.
Вишивала сорочки Ніна Сергіївна і для Народного дитячого танцювального ансамблю "Барвінок" ковельського Палацу учнівської молоді, учасником якого 10 років був її син Сергій, а Заслуженому народному ансамблю пісні і танцю "Колос" Торчинського будинку культури, де він танцює зараз, вона подарувала неперевершений рушник "Цар-Колос".
Мисткиня охоче ділиться творчими знахідками і секретами, підтримує зв'язки з вишивальницями в Україні й за кордоном. Так, рушники за її ескізами вишивають на Кубані – напевно, чиясь українська душа, розбуджена генетичною пам'яттю, запрагла причаститись прадавнім мистецтвом свого забутого роду.
Роботи пані Ніни нікого не залишають байдужим, спонукають інших творити красу власними руками. Книга відгуків зберігає схвильовані слова подяки за талант, патріотизм та велику естетичну насолоду, яку вона дарує людям. Директор Ковельської дитячої художньої школи ім. Андроника Лазарчука Олена Цьомик назвала Ніну Габрилевич одним із символів нашого міста.
Спілкуючись із Ніною Сергіївною, дивлячись у її променисті очі, відкриваєш секрет її особистості і її “рецепт” для всіх нас: людина, яка творить довкола себе красу, щаслива. Її мрія – одягнути у вишиванки всю Україну, щоб кожен відчув себе частинкою безмежного, прекрасного, впорядкованого Всесвіту і став добрішим, сильнішим, щасливим.
Справжній майстер завжди творить во славу Божу. Вишиті ікони та рушники подарувала Ніна Сергіївна православним храмам Ковеля, Маневич, села Поліського Ізяславського району Хмельницької області, де народилися її батьки, Предстоятелю Української Греко-католицької Церкви Блаженнішому Святославу.
В тихій молитві і невсипущій праці тчеться й гаптується віковічне полотно української духовності. Одна із його творців, Ніна Габрилевич, своїм мистецтвом будить у кожному з нас гордість за своє, українське, прищеплює любов до поетичної душі нашої матері-України.
Виставка "Цвіте у вишивці моя душа" діятиме до кінця серпня і чекає на шанувальників непроминальної краси мистецького генію нашого народу. Милуйтеся чудовими рукотворами! Дивуйтеся, захоплюйтесь, надихайтеся! Насолоджуйтеся прекрасним! Слухайте потаємну музику душі, вишиту молитву, світлу мелодію любові.
Ольга Бичковська.
Фото з архіву автора.
Найдревніше письмо на землі – вишиття:
В знаках-символах – мудрість віків закодована.
Прочитати його намагаюсь дарма все життя.
Вушком голки та тайна надійно захована.
З глибини минувшини дійшли до нас в орнаментах українських вишивок символи Сонця, Води і Землі – тих сил, без яких неможливе саме життя і які для нашого народу споконвіку були святими. Простою й водночас геніальною системою знаків – квадратиків, хрестиків, "вужиків" – "записували" наші пращури своє бачення Всесвіту, життя на Землі, народження й смерті, свого місця й покликання.
Хрест – прадавній символ поєднаних вогненної і водної стихій, чоловічої та жіночої енергій у їхній божественній парності, квіти-зорі уособлювали уявлення про Всесвіт як систему, птахи символізували людські душі... Намагаючись розгадати таємниці буття, творили майстрині чудодійний оберіг життєдайної сили свого роду.
Уславлене в піснях і легендах, давнє і завжди нове, мистецтво вишивки неодмінно асоціюється з жінкою, її вправними руками, ніжною душею, артистичною натурою, витонченим чуттям, з таїною її єства. Відтоді, як перша майстриня створила свій правізерунок і аж донині, це дивовижне ремесло перетворює жінку в обраницю вічності, яка своєю голкою об'єднує віки й покоління, минувшину й сьогодення. Ниточка за ниточкою, хрестик за хрестиком – тихо і неквапливо мережиться особливий, небуденний світ.
Усе це спадає на думку, коли поринаєш у світ справді чарівних візерунків, неповторних у своїй красі та досконалості, що їх за десятки літ натхненної праці створила невтомна вишивальниця, берегиня нашої національної традиції Ніна Габрилевич. Нещодавно у культурно-просвітницькому центрі відкрилась 18-та персональна виставка її робіт (на знімках – деякі з них).
Ніна Сергіївна – людина мистецтва за покликанням (хоч багато років віддала роботі у військкоматі): диригент оркестру народних інструментів за фахом, багаторічна учасниця ансамблю пісні і танцю "Лісова пісня", а всю свою любов, талант і пристрасть віддала вишивці, без якої не уявляє свого життя. Це мистецтво у неї в генах. Як найдорожчий спадок, береже мамині візерунки і світлий дитячий спогад: тато за вишиванням! Творчість дає можливість відтворити на полотні гарний настрій, відновити душевну рівновагу, відпочити серцем, подарувати втіху собі та іншим.
Кожний виріб для майстрині – це її дитина: у кожен вклала вона часточку душі й кожному дала ім'я. "Кармеліта", "Берегиня", "Провесінь", "Ніжність", "Лілеї", "Витинанка" – назви рушників та серветок такі ж вишукано-поетичні, як і самі вишивки.
Творчий здобуток Ніни Сергіївни великий та розмаїтий: доріжки, серветки, сорочки, скатертини, панно, обкладинки до книжок, килимки, ікони, гобелени і навіть Пасхальні яйця. Та найбільше у ньому – рушників. Це – особлива любов майстрині: вінчальні, весільні, великодні, і серед них – найбільш пам'ятний, той, що вишивала собі на весілля. Скільки хвилювання, мрій, надій, сподівань і досі цвітуть на ньому! Не рушник вишивала, а долю свою. І вдалася вона доброю, бо обдарувала вірним подружжям, з яким багато років у парі йдуть життєвим полем.
Ласкою рук і серця зігріті сорочки, вишиті для найдорожчих – чоловіка і сина. У кожен хрестик вкладено стільки любові і ніжності, що віє від вишиванок справжнім теплом. Неповторна енергетика кольорів, поєднана зі світлими почуттями і гарними думками, перетворює її вишиття в оберіг для самої майстрині та дорогих її серцю людей. Є в її колекції і хрестильні льолі – "Маленькому козаку" і "Маленькій
Візерунки долі
Залишити коментар