Повідомлення в номер / Невгасне світло просвітництва

Дерево української культури розлоге, пишне  і плодюче. Скільки разів окупанти різних мастей намагалися підірвати коріння цього невмирущого дерева, але марно. Тисячоліттями вростало воно в рідну землю, і викорчувати  його не дано нікому!

Гарною, пишною, зеленою гілкою виділяється на цьому дереві бібліотечна система.

Віхи історії

Бібліотека — це храм знань, просвітництва і пам'яті. Ще в Х-ХІ століттях існували своєрідні читальні-бібліотеки. Відомий історик-архівіст Володимир Рожко у своїх архівних мандрах древніми монастирями стверджує, що ченці у вільний від молитов та роботи час збиралися у келіях й читали книги. Коли лунав дзвін, то всі книги мали бути повернуті згідно із записом. Той, хто забарився і не повернув вчасно книгу, підлягав епітимії  (покаранню). Це корисно знати й нам, сучасникам…

Не тільки ченці в монастирях, але й князі, шляхта, землевласники намагалися бути освіченими і створювали свої книгарні. Перша згадка про бібліотеку на Ковельщині датується 1645 роком. Як свідчать архівні документи, князь Гулевич скаржився до суду на сусідів, які напали на їхню садибу в селі Радошині  та вивезли родинну бібліотеку "более, нежели тысячу книг"(!).

Найжорстокіше дерево українства намагалась викоренити Російська імперія. У 1876 році вийшов царський указ, який забороняв розповсюдження українських книг. Чи не той самий злочин повторює сучасна Росія в Криму та на Донбасі?

У 1940 році "перші совєти" не забороняли книгу, а навпаки зобов'язували місцеву владу відкривати державні районні та міські бібліотеки. Бібліотечна система ставала засобом комуністичної пропаганди.

На початку свого існування районна бібліотека у Ковелі розміщувалася у двох невеликих кімнатах. Читачів набралося заледве тисяча, а книжковий фонд налічував кілька тисяч томів.

Гортаючи повоєнні книги наказів відділу культури, дізнаємося, що перші хати-читальні працювали в селах Мощеній, Майдані, Новому Мосирі, Білині, Радошині, Підлісах, Жмудчому, Битені, Нужелі та інших.  Хатами-читальнями, як правило, завідували чоловіки.

З 1957 по 1960 роки районна бібліотека знаходилась у с.Колодяжному, в одному із будинків музею Лесі Українки.  Потому бібліотека знову повернулася до Ковеля на вул. Калініна, 18. Книжковий фонд бібліотеки становив 17 тисяч примірників.

У 1979 році бібліотеки району об'єдналися в централізовану систему бібліотечного обслуговування. А у 1982 році на працівників ЦБС чекало свято — вони переселилися у нове сучасне приміщення по вул. Степана Бандери, 2 (колишня вул. Чкалова).

ЦБС — вікно в світ всесвітньої літератури

Кинувши погляд на новітню історію бібліотечної галузі, бачимо, що вона постійно розвивається, запалює і несе світло просвітництва, формує світогляд читача.

В недалекому минулому існував відділ нестаціонарного обслуговування, у підпорядкуванні якого був автобус-"бібліобус". Працівники підприємств та організацій отримували можливість читати книги без відриву від виробництва.

На жаль, бібліотечну систему не оминули негативні процеси. Через зменшення населення в окремих селах району у середині 1990-их років відбулося скорочення мережі. На даний час ЦБС нараховує 41 бібліотеку.

Слід відзначити, що колектив ЦБС в сучасних умовах  робить все, щоб бути на рівні вимог часу. В центральній бібліотеці діє Інтернет-центр, який підключений до глобальної мережі завдяки виграному гранту  Посольства США в Україні. У 2010 році Ковельська ЦБС стала переможцем конкурсу за програмою "Бібліоміст", а в  2011 — в конкурсі "Співпраця бібліотек з місцевими громадами". У закладі успішно діє Центр громадських організацій та фондів. Значна частина бібліотек району оснащена сучасною комп'ютерною технікою.

По праву центральна районна бібліотека є вікном у великий світ літератури. Тут постійно відбуваються зустрічі з письменниками України, Волині та Ковельщини. Презентували свою творчість Мирослав Дочинець, Михайло Слабошпицький, брати Капранови, Володимир Шовкошитний, Василь Шкляр, Андрій Курков, Володимир Гануліч, Андрій Бондарчук, Василь Гей, Володимир Лис, Надія Гуманюк, Ніна Горик, Ніна Шугніло, автор цих рядків та багато інших. Центральна бібліотека стала провідником краєзнавства. Ковельчани уже звикли, що тут проводять більшість районних заходів, приурочених до  пам'ятних історичних дат, державних свят, наукових конференцій тощо.

Вклонімося ветеранам

Біліотекар — це особливий склад людського характеру. Він завжди є носієм просвітництва, патріотизму та гуманістичного світогляду.

Вогонь  просвітництва ніколи не згасав завдяки відповідальній позиції бібліотекаря. Колектив бібліотечної системи знаходиться на вістрі формування національного духу, зрештою, української ідентичності.

Кожного з нас зворушує, коли бачимо, як спортсмени несуть і передають Олімпійський вогонь. Така естафета діє в бібліотечній системі.

Згадаймо кращих носіїв просвітницького вогню на Ковельщині. Це — Ніна Соболь, Валентина Ятченко, Надія Сліпко,  Ганна Клімашевська, Мотря Велигоцька, Надія Устимук, Марія Харченко, Ірина Котлярова, Віра Баюра, Неоніла Морозова, Валентина Шпирук, Надія Віндюк, Валентина Кот, Надія Стернічук,  Галина Ільюх,  Ганна Нагайчук та багато інших.

Вклонімося, пошануймо щиросердечно ветеранів бібліотечної справи!

Сьогодні колектив бібліотечної системи очолює фанат своєї справи Галина Михайлів