Допомогти зрозуміти це має на меті Місячник безпеки громадян на залізничному транспорті
Є така приказка: "Життя прожити – не поле перейти". Але, мабуть, для того, щоб його прожити, життя ще треба й вміти зберегти.
Чому про це говоримо? Бо, на жаль, сьогодні почастішали випадки, коли люди забувають цю, здавалося б, незаперечну істину, ризикують найціннішим, що у них є, без усякої на те причини. Звичайно, трапляються обставини, коли ми не в силі запобігти природному катаклізму або техногенній катастрофі, де смерті неминучі. Однак часто-густо в силу необережності або надмірної самовпевненості самі ставимо себе, образно кажучи, під "удар".
Такими "ударами" були і є для декого із нас трагедії на залізничному транспорті, де гинуть або зазнають важких травм сотні жителів України. Чому так буває і що потрібно знати, аби уникнути подібного, – про це розмовляємо з начальником залізничної станції Ковель Русланом АЛЕКСАНДРУКОМ.
– Руслане Миколайовичу, наскільки серйозною є проблема безпеки на залізниці? Адже, здавалося б, сьогодні всі освічені, начитані, поінформовані, і мали б знати, що наше життя – в наших руках…
– Отож бо й воно: мали б знати. На жаль, життєві реалії такі, що великого оптимізму не викликають. Ось декілька цифр на підтвердження моїх слів: за 8 місяців 2015 року на об'єктах залізничного транспорту України (станціях, перегонах, територіях підприємств, у поїздах) в результаті наїзду рухомого складу, падіння з нього тощо зазнали травм різних ступенів важкості 404 особи проти 433 за аналогічний минулорічний період. З них – 239 випадків із смертельними наслідками проти 285 торік.
Найстрашніше в тому, що серед потерпілих є багато дітей. Так, зокрема, травмовано 18 дітей до 16 років, з них 11 – смертельно. Внаслідок наближення до пристроїв електропостачання залізниць України смертельно травмовано електрострумом 13 осіб, з них 9 – неповнолітніх.
– Що ж, статистика невесела. А яка ситуація на Львівській залізниці?
– Теж тривожна. Протягом вказаного періоду травмовано 71 особу, з яких 35 загинули. У 2014 році ці цифри складали відповідно 66 і 39 чоловік. Шестеро дітей віком до 16 років травмовано, з яких 4 – смертельно.
Останній трагічний випадок трапився 29 серпня ц. р., коли молодий юнак разом із друзями стрибнув на підніжку вантажного поїзда і під час руху на станції Букачівці, не втримавшись, упав під колеса вагона. Був доставлений в лікарню у важкому стані з попереднім діагнозом "травматична ампутація обох ніг".
19 серпня ц. р. на перегоні Іваничі – Володимир-Волинський на колію перед поїздом раптово вибігла дитина, яка була травмована. Хлопчик помер по дорозі до лікарні.
І таких трагічних фактів за останні роки зафіксовано багато. Кожен з них – це страшна трагедія для батьків, родини, друзів, знайомих.
– Яка ж головна причина подібних випадків?
– Більшість із них трапилася з причин грубого порушення потерпілими Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України. Нагадаю, що такі Правила затверджені у 1998 році та доповнені 2007-го. З ними, до речі, можна при бажанні ознайомитися на залізничних вокзалах, у вагонах пасажирських та приміських поїздів.
В зв'язку із значною кількістю випадків травматизму невиробничого характеру, випадками травмування дітей як шкільного, так і дошкільного віку та з метою підвищення рівня профілактично-роз'яснювальної роботи щодо безпеки громадян на залізничному транспорті з 14 вересня по 14 жовтня 2015 р. оголошено Місячник профілактично-роз'яснювальної роботи щодо запобігання невиробничого травматизму на залізничному транспорті.
– Яких заходів вживає керівництво очолюваної Вами станції для запобігання невиробничого травматизму на залізниці?
– З нашого боку проводиться відповідна робота щодо попередження випадків травмування сторонніх осіб на коліях. Визначені місця масового пересування людей через залізничні колії по станції Ковель, там встановлені інформаційні стенди, які попереджають про небезпеку. Біля квиткових кас на вокзалі вивішені Правила безпеки громадян на залізничному транспорті України, постійно оголошується відповідна інформація по гучномовному зв'язку.
Спільно з працівниками воєнізованої охорони проводимо рейди, щоб попередити порушення правил особами, які переходять колії у невизначених місцях.
– Очевидно, в період проведення Місячника особливу увагу слід звернути на поведінку шкільної та студентської молоді.
– Так, адже залізничним транспортом користується значна частина молоді, яка навчається в училищах, коледжах, ліцеях, школах, вищих навчальних закладах. На жаль, далеко не всі вони бережуть своє життя. Ось тільки деякі приклади.
Минулого року на залізничному мості перегону Стрий-Моршин студентка місцевого профтехучилища вилізла на ферму мосту, щоб сфотографуватися, але була смертельно уражена електрострумом. У тому ж році двоє учнів-старшокласників, прямуючи до товариша в гості увечері, вирішили скоротити дорогу й пішли через залізничні колії на станції Тернопіль. У вагонному парку піднялися на вагон, де були уражені електричним струмом, зазнавши при цьому важких опіків тіла.
Такі випадки мали місце й цьогоріч на станціях Тернопіль, Обарів, Броди, Дубно. Це – наслідок бажання досягти задоволення від "екстріму" – фотографування в небезпечних для життя місцях. Має місце травмування молодих хлопців і дівчат, котрі безтурботно ходять коліями в навушниках, не чуючи сигналів поїзда, який наближається.
– Що у зв'язку з цим Ви порадили б батькам, педагогам, учнівській і студентській молоді?
– Пам'ятати, що життя дається Богом раз, і його потрібно цінувати. Цій меті мають слугувати батьківські поради і накази, виховні заходи в школах, в навчальних закладах, профілактична робота, зокрема, й за участю фахівців залізничного транспорту.
Моє прохання до дітей та юнацтва: не влаштовувати ігор на залізничних коліях та поблизу них, не їздити на велосипедах по території залізничних переїздів, станцій і вокзалів, не вилазити на ферми мостів, світлофори, дахи вагонів та не пролазити під вагонами, не перебігати колії перед поїздами, не стояти на краю перона або посадкової платформи та не використовувати навушники поблизу колії, тому що такі дії можуть призвести до травмування чи смерті.
Як бачимо, правила нескладні. Вони варті того, щоб про них пам'ятати повсякчас.
Розмову вів Михайло КУЗЬМУК.
Залишити коментар