Герої не вмирають
У переддень святої Покрови, Дня захисника України, Дня українського козацтва, Дня утворення УПА у Ковелі відбулися знакові події, які нагадують про те, що незалежність держави і мрія про щасливу долю зрошені святою кров'ю Героїв. Тут не насипали за козацьким звичаєм високого горба, не встановлювали, як "упівцям", дубового хреста, а відтворювали нашу минувшину у пам'ятниках.
l
У центральному міському сквері оновлено меморіальну стелу " Хрест пам'яті жертв більшовицького терору". З ініціативи українок-патріоток за безпосередньої участі Почесного громадянина м. Ковеля Івана Омелянюка тут встановили меморіальну дошку з іменами 67 розстріляних патріотів 23 червня 1941 року у ковельській в'язниці, пофарбували фігури ангелів, а з тильної сторони відтворили на мармурі графіку Ніла Хосевича "Слава Україні! – Героям слава!", розмістили портрет загиблого брата Івана Васильовича – Івана Омелянюка.
l
Інша знакова подія відбулася на майдані загальноосвітньої школи № 7. На стіні приміщення біля центрального входу встановили і освятили меморіальну дошку на честь Володимира Кияна, колишнього учня школи, який загинув у зоні АТО.
Мітинг-реквієм відкрив директор школи Валерій Кубай. Побратим Володимира підполковник Микола Грицайчук та учні школи зняли полотнище з дошки. Жалібливою чайкою над майданом зазвучала "Пливе кача".
Обряд освячення провів Митрополит Луцький і Волинський УПЦ КП Михаїл.
– Ми хотіли на своїй землі, де своя правда і своя воля, бути щасливими, жити так, як християни за кордоном. За це нас розстрілювала "наша" влада на Майдані. А згодом – так звані "брати" всадили ніж у спину українцям. Ми гордимося нашими воїнами, які стали на захист країни. Володимир Киян – це наші гордість, гідність, слава. Він – наш Герой. Він – наш святий, бо любив свій народ, свою землю, за які загинув, – зазначив Владика.
Міський голова Олег Кіндер сказав:
– Сьогодні відкриваємо цей пам'ятний знак Герою Володимиру Кияну, який віддав життя, щоб російський окупант не прийшов сюди. Гинуть сини Ковеля. Гинуть сини України. Віддають життя за нашу Незалежність. Велика подяка матері і родині, які виховали для нас Героя!
Співчутливі слова промовляв ковельчанам, мамі і дружині В. Кияна підполковник Микола Грицайчук, побратим Героя. Мав слова і автор цих рядків.
…Лунають жалобні пісні у виконанні учнів школи. Ці пісні, народжені Майданом і війною, розривають серце, пекучі сльози падають на землю.
Велично звучить Державний гімн України, який підхоплюють усі присутні на шкільному майдані. Особисте благословення матері Володимира Кияна і його дружині від Владики Михаїла викликали у людей почуття схвильованості і зворушення.
У той же день відбулася поминальна панахида за загиблим Героєм у Свято-Благовіщенському соборі, яку відслужили настоятель храму о. Василь та о. Ігор.
Майнуло 40 днів, відлетіла душа українського воїна до Царства Небесного. На знак шани і любові до нього – ось ці віршовані рядки:
Балада про воїна
Володимиру Кияну присвячую
О, голубе миру! Де ти? Де ти?
Гримить війна проклята – плаче синє небо.
Не чути спокою на цій малій планеті.
Невже комусь така в війні потреба?
Він став наперекір отій війні:
Навчивсь стріляти, кидати гранати.
Вона забрала на дуель у квітні – навесні,
І він без роздумів пішов перемагати.
О, скільки пасток приготовила вона:
Снаряди й міни, кулі і розтяжки.
Якщо не він – то хто? Це не його вина,
Що голубу у небесах так важко.
Військове побратимство – це коли один
за всіх,
І всі встають під кулі за одного.
Він так стояв, а вдома народився син –
Оте маленьке янголятко, що від Бога.
Він стільки спас і захистив життів.
Вона ж, підступна, злилася, стріляла.
І раптом! О, Господи! Він ненароком
наступив…
Розтяжка… Зла смерть на нього чатувала.
"Пробачте, мамо! Пробач, моя дружино!
Данилка бережіть – він буде славним воїном.
Я впав за вас, за всіх. За нашу Україну", –
Ятрять слова, мов рани незагойні.
Війна кривава – згинь і спопелій, проклята!
Провісник-голуб в небі – зранене крило.
Та знову в стрій стають миру солдати,
Щоб на Землі зело любові розцвіло.
Анатолій СЕМЕНЮК.
У переддень святої Покрови, Дня захисника України, Дня українського козацтва, Дня утворення УПА у Ковелі відбулися знакові події, які нагадують про те, що незалежність держави і мрія про щасливу долю зрошені святою кров'ю Героїв. Тут не насипали за козацьким звичаєм високого горба, не встановлювали, як "упівцям", дубового хреста, а відтворювали нашу минувшину у пам'ятниках.
У центральному міському сквері оновлено меморіальну стелу " Хрест пам'яті жертв більшовицького терору". З ініціативи українок-патріоток за безпосередньої участі Почесного громадянина м. Ковеля Івана Омелянюка тут встановили меморіальну дошку з іменами 67 розстріляних патріотів 23 червня 1941 року у ковельській в'язниці, пофарбували фігури ангелів, а з тильної сторони відтворили на мармурі графіку Ніла Хосевича "Слава Україні! – Героям слава!", розмістили портрет загиблого брата Івана Васильовича – Івана Омелянюка.
Інша знакова подія відбулася на майдані загальноосвітньої школи № 7. На стіні приміщення біля центрального входу встановили і освятили меморіальну дошку на честь Володимира Кияна, колишнього учня школи, який загинув у зоні АТО.
Мітинг-реквієм відкрив директор школи Валерій Кубай. Побратим Володимира підполковник Микола Грицайчук та учні школи зняли полотнище з дошки. Жалібливою чайкою над майданом зазвучала "Пливе кача".
Обряд освячення провів Митрополит Луцький і Волинський УПЦ КП Михаїл.
– Ми хотіли на своїй землі, де своя правда і своя воля, бути щасливими, жити так, як християни за кордоном. За це нас розстрілювала "наша" влада на Майдані. А згодом – так звані "брати" всадили ніж у спину українцям. Ми гордимося нашими воїнами, які стали на захист країни. Володимир Киян – це наші гордість, гідність, слава. Він – наш Герой. Він – наш святий, бо любив свій народ, свою землю, за які загинув, – зазначив Владика.
Міський голова Олег Кіндер сказав:
– Сьогодні відкриваємо цей пам'ятний знак Герою Володимиру Кияну, який віддав життя, щоб російський окупант не прийшов сюди. Гинуть сини Ковеля. Гинуть сини України. Віддають життя за нашу Незалежність. Велика подяка матері і родині, які виховали для нас Героя!
Співчутливі слова промовляв ковельчанам, мамі і дружині В. Кияна підполковник Микола Грицайчук, побратим Героя. Мав слова і автор цих рядків.
…Лунають жалобні пісні у виконанні учнів школи. Ці пісні, народжені Майданом і війною, розривають серце, пекучі сльози падають на землю.
Велично звучить Державний гімн України, який підхоплюють усі присутні на шкільному майдані. Особисте благословення матері Володимира Кияна і його дружині від Владики Михаїла викликали у людей почуття схвильованості і зворушення.
У той же день відбулася поминальна панахида за загиблим Героєм у Свято-Благовіщенському соборі, яку відслужили настоятель храму о. Василь та о. Ігор.
Майнуло 40 днів, відлетіла душа українського воїна до Царства Небесного. На знак шани і любові до нього – ось ці віршовані рядки:
Балада про воїна
Володимиру Кияну присвячую
О, голубе миру! Де ти? Де ти?
Гримить війна проклята – плаче синє небо.
Не чути спокою на цій малій планеті.
Невже комусь така в війні потреба?
Він став наперекір отій війні:
Навчивсь стріляти, кидати гранати.
Вона забрала на дуель у квітні – навесні,
І він без роздумів пішов перемагати.
О, скільки пасток приготовила вона:
Снаряди й міни, кулі і розтяжки.
Якщо не він – то хто? Це не його вина,
Що голубу у небесах так важко.
Військове побратимство – це коли один
за всіх,
І всі встають під кулі за одного.
Він так стояв, а вдома народився син –
Оте маленьке янголятко, що від Бога.
Він стільки спас і захистив життів.
Вона ж, підступна, злилася, стріляла.
І раптом! О, Господи! Він ненароком
наступив…
Розтяжка… Зла смерть на нього чатувала.
"Пробачте, мамо! Пробач, моя дружино!
Данилка бережіть – він буде славним воїном.
Я впав за вас, за всіх. За нашу Україну", –
Ятрять слова, мов рани незагойні.
Війна кривава – згинь і спопелій, проклята!
Провісник-голуб в небі – зранене крило.
Та знову в стрій стають миру солдати,
Щоб на Землі зело любові розцвіло.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар