Мова – наша зброя
Мова – це не лише засіб спілкування та отримання інформації, але й спосіб мислення та виховання.
Якщо державні мужі переконані, що, протегуючи засобам масової інформації, котрі промовляють "язиком", а не мовою, вони наблизять до України громадян, вихованих у московському просторі, то вони глибоко помиляються.
Бо коли отримуємо знання мовою ворога, – перебуваємо в його культурному і духовному полоні. Тож не дивно, що саме з цих людей постає "п'ята колона".
Чи є серед кримських та донецьких сепаратистів-терористів такі, які вчилися в українській школі чи у виші з українською мовою викладання? Звичайно, жодного. От і висновок: щоб не було терористів-сепаратистів і щоб у майбутньому жодному Путіну не було спокуси надавати "братню руку допомоги", в Україні, не тільки в усіх установах, організаціях, інстанціях, але й в громадських місцях, в транспорті повинна лунати українська мова як єдина державна.
Отже, якщо ми отримуємо знання, інформацію українською мовою, то ми мислимо і перебуваємо у межах українського культурного світу. Д. Неру так підсумував освітньо-виховну політику в чужинецькому інформаційному просторі: "Людина, вихована окупантом, є перший національний ворог".
Не зважаючи на те, що 24 роки тому Україна проголосила свій суверенітет, позитивних змін в освітньому й інформаційному просторі на Півдні і Сході України катма. Мешканці ніби живуть не в Україні, а в якомусь абстрактному "русском мире", де безкарно можна паплюжити все українське.
Значна частина українців спілкується російською мовою. З воєнної точки зору – це катастрофа, бо саме вона й здійснює інформаційну агресію. По-перше, це значно допомагає російським розвідникам завжди бути в курсі того, що відбувається в Україні, легко перехоплювати перемовини між вояками. По-друге, це дезорієнтує наше населення, якому важко розібратися, де журналістика, а де ворожа інформація. По-третє, це підриває взаємну довіру в українському суспільстві, адже не зрозуміло де свої, а де чужі.
Що ж робити? Українцям треба ухвалити нові правила гри:
1. Уся інформація правдива в Україні, вся журналістика подається лише українською мовою.
2. Уся інформація російською мовою розглядається як московська пропаганда.
3. Українці застосовують російську мову лише для впливу на Росію або дезінформації ворога.
Переможну інформаційну війну з Москвою кожен українець може почати вже сьогодні.
Переходь на українську мову, використовуй україномовні джерела, заохочуй друзів та знайомих, допомагай їм робити переклади на українську мову, сприяй їхній розмовній практиці. Мова – наша зброя!
Відтепер усе правдиве і корисне, що є в світі, перевіряється на знак якості. Такі наші правила гри.
Друже, не чекай доки інші перейдуть на українську! Твоє персональне долучення до інформаційної війни може стати останньою краплею, яка приведе в рух лавину народної активності.
До дії!
Антоніна Гладун,
член Ковельської філі “Союзу Українок”.
Мова – наша зброя
Мова – це не лише засіб спілкування та отримання інформації, але й спосіб мислення та виховання.
Якщо державні мужі переконані, що, протегуючи засобам масової інформації, котрі промовляють "язиком", а не мовою, вони наблизять до України громадян, вихованих у московському просторі, то вони глибоко помиляються.
Бо коли отримуємо знання мовою ворога, – перебуваємо в його культурному і духовному полоні. Тож не дивно, що саме з цих людей постає "п'ята колона".
Чи є серед кримських та донецьких сепаратистів-терористів такі, які вчилися в українській школі чи у виші з українською мовою викладання? Звичайно, жодного. От і висновок: щоб не було терористів-сепаратистів і щоб у майбутньому жодному Путіну не було спокуси надавати "братню руку допомоги", в Україні, не тільки в усіх установах, організаціях, інстанціях, але й в громадських місцях, в транспорті повинна лунати українська мова як єдина державна.
Отже, якщо ми отримуємо знання, інформацію українською мовою, то ми мислимо і перебуваємо у межах українського культурного світу. Д. Неру так підсумував освітньо-виховну політику в чужинецькому інформаційному просторі: "Людина, вихована окупантом, є перший національний ворог".
Не зважаючи на те, що 24 роки тому Україна проголосила свій суверенітет, позитивних змін в освітньому й інформаційному просторі на Півдні і Сході України катма. Мешканці ніби живуть не в Україні, а в якомусь абстрактному "русском мире", де безкарно можна паплюжити все українське.
Значна частина українців спілкується російською мовою. З воєнної точки зору – це катастрофа, бо саме вона й здійснює інформаційну агресію. По-перше, це значно допомагає російським розвідникам завжди бути в курсі того, що відбувається в Україні, легко перехоплювати перемовини між вояками. По-друге, це дезорієнтує наше населення, якому важко розібратися, де журналістика, а де ворожа інформація. По-третє, це підриває взаємну довіру в українському суспільстві, адже не зрозуміло де свої, а де чужі.
Що ж робити? Українцям треба ухвалити нові правила гри:
1. Уся інформація правдива в Україні, вся журналістика подається лише українською мовою.
2. Уся інформація російською мовою розглядається як московська пропаганда.
3. Українці застосовують російську мову лише для впливу на Росію або дезінформації ворога.
Переможну інформаційну війну з Москвою кожен українець може почати вже сьогодні.
Переходь на українську мову, використовуй україномовні джерела, заохочуй друзів та знайомих, допомагай їм робити переклади на українську мову, сприяй їхній розмовній практиці. Мова – наша зброя!
Відтепер усе правдиве і корисне, що є в світі, перевіряється на знак якості. Такі наші правила гри.
Друже, не чекай доки інші перейдуть на українську! Твоє персональне долучення до інформаційної війни може стати останньою краплею, яка приведе в рух лавину народної активності.
До дії!
Антоніна Гладун, член Ковельської філі “Союзу Українок”.
Залишити коментар