Тихий передзвін дібровВходжу у густий ліс. Тут – наче у чистому і світлому храмі. Куди не глянеш, високі сосни підпирають небо, а крізь їх гілля струменить духмяне, настояне на хвої, повітря.
З головним лісничим ДП "Ковельське лісове господарство" Віктором Савчуком під'їжджаємо до густого бору. Тут теж відчувається подих осені. З пониззя доноситься терпкість болота, де сіється сивий туманець.
– Ландшафтний заказник "Волошки" держлісгоспу,- оглядаючи ділянку соснини, каже Віктор Миколайович, – зберігається у природному стані. В заказнику не можна різати дерева, заготовляти дрова. Одним словом, у цьому масиві кожне дерево, навіть впале, має цінність.
Заказник розкинувся на площі 1255 гектарів. Тут ростуть переважно листяні породи дерев. Ось підняв гілля дуб черешатний, що дивує своєю міцною статурою. Торкаюся гілки, що тримає чисті сльозинки роси. Поміж дубами видно, як у позолоті "дрімають" ясени, яким уже понад сто років.
Лісова стежка веде нас до зелених ялин. Деревця збіглися до гурту, наче зграйка здичавілих звірят. Нащетинились хвоїнки і слухають тиху синь осіннього неба.
Натрапляємо у заказнику "Волошки" й на вільху чорну. Трохи далі, де пониззя і грунт зволожений, помічаємо кущі ліщини, крушини ламкої, а в трав'яному покриві – гравілат, пекучу кропиву, снитки.
Окрасою ландшафту є мальовничі галявини з різновидами цінних рослин.
– Дуже різноманітний тут "набір" грибів, – доповнює мої спостереження головний лісничий Віктор Савчук. – Серед них – білі, польські, сироїжки, п'ятнадцять видів хрящів-молочників. Багатий також тваринний світ.
Складається враження, що Віктор Миколайович у цьому лісі знає кожну стежку, галявину, адже не раз тут побував, щоб простежити, як зберігається недоторканна природа у заказнику.
Довелося не раз бувати й в інших лісових заказниках держлісгоспу. Приваблює своєю красою "Літинський", що побіля села Грушівки. Він – типовий для Полісся. Як повідомили нам лісівники, у цьому зеленому масиві на площі 160 гектарів ростуть переважно сосново-дубові насадження віком 70-100 років.
З цікавістю спостерігаємо, як недалеко на галявині збіглися і насторожено поглядають на нас дикі козулі. Тут же, в гущавині, затріщали гілки і щось велике прошмигнуло у глибину лісу.
– То дикий вепр втікає від нас, – посміхнувся лісник. – Їх тут буває восени багато. Виходять, щоб поласувати жолудями, або знайти якусь поживу на посівах.
Заказник "Літинський" – це надзвичайно привабливе місце для звірів і птахів. У сосново-дубових насадженнях можна побачити горобину, крушину. А у трав'яному покриві поширені зарослі папороті, лісових ягід. Значні запаси й лікарських рослин, а також рідкісних видів, що занесені до Червоної книги України.
Лісівники цікаво розповідають про вовчі ягоди, лісову лілію, "зозулині черевички" справжні.
– В нас, – кажуть вони, – ціла лісова "аптека". – Кожна рослинка – це справді ліки, яких не замінити нічим.
Нам вдалося побувати також у ландшафтному заказнику держлісгоспу "Прирічний", що біля села Гішина. Він розташований на горбистому підвищенні вздовж правої заплавної траси річки Турії. Ростуть тут цінні насадження віком до 50 років. Зустрічаємо й унікальні дерева, що "переселені" з інших країв.
Приваблює своєю неповторністю заказник "Скулинський", який розміщений на площі 130 гектарів, де ростуть переважно сосни і берези. Ботанічні заказники "Задибський", "Лісова дача", пам'ятка природи "Соснина" – це теж неповторні куточки нашого краю.
…Шумлять, грають на осінній скрипці зажурені діброви. А в гущавині теплиться останній промінець жовтня, що ніяк не розпрощається з теплом.
Степан СКОКЛЮК.
Залишити коментар