Чи відродиться ковельський туризм?27 вересня в Україні відзначили Міжнародний день туризму. А чи знаєте ви, що в нашому місті живе людина, яку можна сміливо назвати "справжньою туристкою"?
Навчаючись в університеті на географічному факультеті полюбила Карпати, де проходила практику, побувала на Кавказі на льодовику Алібек, бачила Дамбайську долину, добре знає Тбілісі, Сухумі, Батумі, Баку, Гагру, Піцунду –кращі курорти колишнього СРСР.
Працюючи екскурсоводом, виїжджала з групами в Крим, Болгарію, Німеччину, мандрувала по святих місцях в Ізраїлі, російських містах.
Сьогодні ця непересічна людина – в "гостях" у газети "Вісті Ковельщини".
Прочитавши в одному з номерів газети "Вісті Ковельщини" інформацію про розвиток туризму на Волині, я не могла не відгукнутися, оскільки більшу частину свого життя присвятила туризму, з них – майже 40 років працюючи в туристичних закладах нашого міста екскурсоводом.
Хочеться сказати: нам слід не розвинути, а відродити туризм на Волині, щоб привабити туристів у край, який споконвіку приваблював своєю неповторною красою, блакитноокими озерами, лісами, історико-краєзнавчими місцями.
Так склалося, що народилась я в селі Колодяжному, назвали мене Лесею,а позаяк батько мій був Петро, то стала я Лесею Петрівною – як і наша славна землячка Леся Українка.
Закінчивши Чернівецький університет, працювала викладачем географії в школах міста Ковеля, де паралельно займалась туристично-краєзнавчою роботою. З туристським гуртком обходила пішки Волинь, а, працюючи позаштатним екскурсоводом, – об'їхала Україну, Білорусь, Литву.
Цьому посприяло те, що в Ковелі відкрито було бюро подорожей та екскурсій. Я прийшла працювати екскурсоводом в 1976 році, коли туризм на Ковельщині тільки-но зароджувався. Та найбільшого розвитку він набув із завершенням будівництва в м. Ковелі туристського комплексу "Лісова пісня". Тут при готелі згодом відкрили бюро подорожей та екскурсій.
Розвивався у ті часи так званий профспілковий туризм. Подорожам по нашому краю сприяло обласне підприємство "Волинь-турист". Його готельні комплекси могли розмістити більше тисячі гостей, до послуг яких – ресторани, кафе, бари, комфортабельний транспорт власної автобази "Турист". Розбудувалась турбаза "Світязь”. На місці тієї бази виріс сучасний пансіонат "Шацькі озера".
Профспілки постійно турбувались про перепідготовку спеціалістів туристської галузі. Я як методист побувала на всесоюзних семінарах в Петрозаводську (Карелія), Одесі, Донецьку, Карпатах. Ми укладали угоди про обслуговування з Одесою, Мукачевим, Ужгородом, Брестом, Вільнюсом, Ригою та іншими містами, а також про прийом їх груп в Ковелі, де пропонували свою програму. Ми щоденно відправляли по 7 автобусів екскурсантів в ці міста, в той же час у Ковелі в готелі обслуговували по 7 автобусів "на прийомі".
Отак ми жили і працювали, розвивали туризм на Волині і Ковельщині. А тепер що? Нічого або майже нічого. Готель "Лісова пісня" здає кімнати в оренду. Невідомо, яка доля й готелю "Світязь" в Луцьку. Туристські фірми в Ковелі працюють тільки на "відправку", більшість – за кордон, а на "прийом" людей не залучають, тому й пустують готелі.
Саме тому одним із пунктів моєї передвиборної програми як кандидата в депутати Ковельської міської ради минулого скликання було: "Добитись, щоб місто приваблювало туристів, використовуючи для цього існуючі можливості (вигідне транспортне розташування, наявність туристичного готелю та інше), боротись за оздоровлення екології водосховища на р. Турії, перетворення цього чарівного куточка міста в зону відпочинку”. А у що перетворюють водоймище тепер? Забудовники "рвуться" до самого берега.
Ковель може відновити туризм (я маю на увазі – місцевий). Адже у нас в свій час була містом екскурсія на дві години автобусом. Нерідко ми поєднували її з екскурсіями в Колодяжне у музей Лесі Українки, в урочище "Нечимне", до "зеленого друга" в ліс. Чудова природа завжди вражала туристів. Такі екскурсії потрібні, особливо для учнівської та студентської молоді.
Звичайно, для того, щоб людина могла подорожувати, потрібні мир, матеріальний достаток. Маймо надію, що це буде невдовзі і у нас, за це ми й боремося. Але до змін на краще ми, ковельчани, повинні готуватись вже сьогодні.
Леся ГАРБАРУК, методист Ковельського бюро подорожей та екскурсій у 1980-1986 роках.
НА ЗНІМКУ: (зліва направо) директор Ковельського бюро подорожей та екскурсій Н. С. ПРИХОДЬКО, методисти С. П. ПАВЛОВСЬКИЙ і Л. П. ГАРБАРУК, диспетчер П. Д. МАЛИШЕВ, бухгалтер Н. К. СТИЧУК. 1986 рік.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар