Що п'ють
за кордоном
Англійці віддають перевагу пиву з усіх інших напоїв, а серед великої кількості його сортів — своєму, вітчизняному, міцному, із насиченим смаком. Зазвичай, близько сьомої вечора друзі збираються у пивних — пабах. Люблять великі шумні компанії і неодмінно дотримуються традиції — пригощати один одного.
За етикетом, першими замовляють напої старші за віком люди у товаристві. Якщо зібрались колеги, тоді замовлення спочатку робить шеф. За ним — заступник. І так аж до наймолодшого клерка.
А у фіналі всіх пригощає шеф. Але зайвого ніхто не викладає. При цьому кожен виглядає щирим і компанійським.
Проголошувати багатослівні тости і "цокатись" в англійців не заведено. А втім, якщо причина зустрічі вагома, то цілком можливо, що на початку зустрічі хтось зі старших звернеться до присутніх з невеликим спічем — трохи врочистим, але не позбавленим гумору. Після промови спікера вітають вигуками "чиз" (аналогічний "будьмо").
Вірні традиціям, французи й італійці переважно пива не вживають. Його прихильники є тільки у молодіжному та робітничому колах. Інтелігенція віддає перевагу місцевим винам. Саме вони — обов'язковий атрибут будь-якого обіду, навіть у службових їдальнях. Звиклі до вина жителі цих країн, як правило, не напиваються до нестями.
Міцні напої у Франції та Італії п'ють рідко. Навіть славнозвісна італійська граппа не дуже популярна на своїй батьківщині. Занадто довгі тости тут не в повазі. Перед тим, як випити, у Франції промовляють: "а вотр санте", а в Італії "чи-чин", що дослівному перекладу не підлягає.
У Швеції алкогольні напої коштують так дорого, що збираючись у гості, шведи зазвичай прихоплюють спиртне із собою. Ну, а в ресторанах випивка коштує ще дорожче, тому велика компанія перед його відвідинами часто ділиться на невеликі групки, які й "закладають основу" ще вдома.
Найчастіше шведи п'ють пиво, бо воно дешеве. Тости проголошують надто рідко. Піднімаючи бокали, співають пісні. Причому, чим молодша компанія, тим пісні непристойніші. Шведи не "цокаються", а тільки говорять "сколь", що означає "на здоров'я".
Що п'ють за кордоном
Англійці віддають перевагу пиву з усіх інших напоїв, а серед великої кількості його сортів — своєму, вітчизняному, міцному, із насиченим смаком. Зазвичай, близько сьомої вечора друзі збираються у пивних — пабах. Люблять великі шумні компанії і неодмінно дотримуються традиції — пригощати один одного.
За етикетом, першими замовляють напої старші за віком люди у товаристві. Якщо зібрались колеги, тоді замовлення спочатку робить шеф. За ним — заступник. І так аж до наймолодшого клерка.
А у фіналі всіх пригощає шеф. Але зайвого ніхто не викладає. При цьому кожен виглядає щирим і компанійським.
Проголошувати багатослівні тости і "цокатись" в англійців не заведено. А втім, якщо причина зустрічі вагома, то цілком можливо, що на початку зустрічі хтось зі старших звернеться до присутніх з невеликим спічем — трохи врочистим, але не позбавленим гумору. Після промови спікера вітають вигуками "чиз" (аналогічний "будьмо").
Вірні традиціям, французи й італійці переважно пива не вживають. Його прихильники є тільки у молодіжному та робітничому колах. Інтелігенція віддає перевагу місцевим винам. Саме вони — обов'язковий атрибут будь-якого обіду, навіть у службових їдальнях. Звиклі до вина жителі цих країн, як правило, не напиваються до нестями.
Міцні напої у Франції та Італії п'ють рідко. Навіть славнозвісна італійська граппа не дуже популярна на своїй батьківщині. Занадто довгі тости тут не в повазі. Перед тим, як випити, у Франції промовляють: "а вотр санте", а в Італії "чи-чин", що дослівному перекладу не підлягає.
У Швеції алкогольні напої коштують так дорого, що збираючись у гості, шведи зазвичай прихоплюють спиртне із собою. Ну, а в ресторанах випивка коштує ще дорожче, тому велика компанія перед його відвідинами часто ділиться на невеликі групки, які й "закладають основу" ще вдома.
Найчастіше шведи п'ють пиво, бо воно дешеве. Тости проголошують надто рідко. Піднімаючи бокали, співають пісні. Причому, чим молодша компанія, тим пісні непристойніші. Шведи не "цокаються", а тільки говорять "сколь", що означає "на здоров'я".
Зелені діаманти Землі
Флора України налічує 4500 видів папоротеподібних, голонасінних і квіткових рослин. Понад 200 видів з них мають цілющі властивості, більш як 100 дикорослих — визнані офіційно медициною. У сучасній фармакології половина всіх ліків виробляється з трав, квітів, стебел, корінців навколишнього дивосвіту.
І ще одне. Чай з трав дуже корисний і смачний. Вживаючи такі чаї, ви попередите багато захворювань, здолаєте застуду, запалення, нервозність, покращите сон.
Збори для чаю тримайте окремо. Варіантів приготування багато і залежать вони від вашого смаку, від хвороб. Тому повинні бути на зиму листя і ягоди обліпихи, ожини, кизилу, сухе листя і пагони смородини, вишні, полуниці, лісової суниці, малини, черемхи, чорниці, липового цвіту, пелюстки троянди, плоди шипшини, ягоди калини. І, звичайно, протерті з цукром ягоди малини, ожини, чорної смородини, чорниці.
Регулярне вживання влітку свіжих дарів лісу, а взимку у вигляді компотів, соків, варення, чаїв, відварів — і ніякого курорту не треба. Недаремно народна мудрість стверджує: тому, хто дружить з цими перлинами природи, лікарі не потрібні.
Згадаємо ще цитрину. Вона допомагає при простудних захворюваннях, застосовується для зниження кров'яного тиску. Африканські лікарі не буз успіху нейтралізують соком рослини дію отрути змій та павуків. А японські вчені встановили: навіть запах плодів та листя впливає на творчу активність будь-кого, є причиною зменшення браку на виробництві. І в офісах, цехах підприємств “живуть” в ящиках красиві глянсуваті дерева.
Проте серед величезного арсеналу української флори є рослини, які не поступаються лимону, а то й перевершують якості заморського фрукту. Наприклад, дика троянда, “фабрика” вітаміну С, відсутність чи нестача якого в організмі викликає страшні наслідки — скажімо, кровотечу ясен. З липня по жовтень збирають плоди королеви поживних речовин, але не раніше повного дозрівання. Ознакою цього є оранжево-червоне або густо-червоне забарвлення плодів (залежно від виду). Її улюблені місця — узлісся, береги річок та водойм, великі галявини, схили гір, бо рослина ця — сонцелюбна.
Підготував Ігор ВИЖОВЕЦЬ.
Залишити коментар