Поетичні промені отця Івана Оринчака
"У кожному збудованому домі має бути вікно, через яке в дім, а разом з тим в людське життя, кожного ранку може заглядати світлий сонячний промінь. Тим вікном в домі мого життя буде поезія".
Так пише у своєму сповідальному слові про поезію священик, настоятель Колодяжненського храму Миколая Чудотворця УПЦ КП о. Іван Оринчак.
Відомо ж бо, що молитва, псалми, невмируще Боже слово – це теж поезія і пісня. І кожен священик передає ці Божественні вірші своїм вірним.
Дехто може запитати: "Навіщо отцю святої Церкви писати поетичні рядки?". Отець Іван відповідає: "Щоб через поетичне вікно бачити Божий Храм" і щоб "побачити справжнє небо, наповнене щирою благодаттю".
Наведену вище філософську тезу я почерпнув із поетичної збірки о. Івана Оринчака "Фундаментальна потреба", презентація якої відбулася нещодавно у центральній районній бібліотеці.
Скажу відверто: книга Івана Оринчака, – це кладезь мудрості. В ній, що не сторінка, то причина для роздумів, міркувань і висновків, а в цілому – для естетичної насолоди. Подібно тому, як п'ють елітне вино – маленькими ковточками, щоб сповна насолодитися смаком.
Тож спробуймо на "смак" оту неповторну духовну поезію:
Несу у долонях святі небеса,
У них незбагненна на диво краса.
Їх можна вмістити у серці людськім,
Насправді великий є промисел в тім.
Така образність, коли в "долонях святі небеса" – це ніщо інше, як серце, по вінця наповнене Богом. Це той стан душі, та "Фундаментальна потреба", при якій "звікувавши на Землі, досягти неба".
У книзі автор вдається до поетичних мініатюр, які назвав "зблиски". Вони прості й мудрі:
Найдорожчий скарб на світі –
Небо в зорях, земля в квіті.
І людське життя твоє,
Що Господь тобі дає.
А ось повчальне, священицьке для нас:
Де б кожен не був,
Що б не вчив, як не ріс,
Цінуй піт батьківський,
Не жди їхніх сліз.
За те їм вклонися, що в світі живеш,
Бо саме у цьому ти мудрість
знайдеш.
Духовну особу ми сприймаємо як щось таємниче, морально чисте і високе, життя якої проходить у молитвах, проповідях і спілкуванні з Господом. Отець Іван Оринчак довірливо відкриває своє, потаємне. Він – закоханий:
Щиро душу милує, наче спів солов'я.
Хоч би що ти просила, певне
б виконав я,
Навіть щось неможливе із розряду
чудес.
Я здійму й подарую тобі зірку
з небес.
І це кохання не швидкоплинне, бо й через десять літ він готовий іти з милою по життю, взявшись міцно за руки. Для своєї богині, чудової мами Соломійки і Остапа, здатен летіти за зіркою на небеса. Вслухайтеся: "Оксаночко! Дружинонько! Ріднесенька моя!".
Є в книзі і дитячі поезії, наповнені радісним словом і любов'ю.
Не раз і не два отець Іван, відкриваючи душу, дякує "Всемудрому Богу" за священництво і не втомлюється нести людям мудре й розумне:
Коли твій слух, твій пульс, вся плоть
і кров
Є вдячні Богу за Його любов.
В короткому газетному нарисі неможливо осягнути життєву філософію священика і світської особистості через призму поезії. Бо то – глибока криниця, яку вичерпати не дано нікому. Там – таїна душі та її відкритість. Торкнувся, втамував духовну спрагу і подякуй отцю Івану Оринчаку за його життєдайні світлі поетичні промені, що прилітають у вікно відкритої душі.
Повертаючись до організації дійства – презентації книги, маю відзначити: вечір вдався!
Чарувала слухачів майстриня слова Олена Місюра. Гарно дикламувала татусеві вірші донька Соломія. Як завжди, душевно лунали мелодії пісень з вуст Оксани Мулярчук та Світлани Осокіної (дует "Райдуга"). А патріотичні пісні у виконанні священиків, серед яких – ювіляр і декан Ковельського районного деканату УПЦ КП о. Іван Бонис, викликали бурю щиросердечних оплесків.
Вітальні слова лунали від прочан парафії колег-священиків, друзів, начальника районного управління культури Тетяни Матяшук, директора ЦБС Галини Божик, автора цих рядків та багатьох присутніх шанувальників поезії о. Івана Оринчака.
По-особливому трепетно вслухалися присутні в слова духівника і поета отця Івана. Він щиросердечно признався: "Коли я перечитую свої вірші, то деколи не впізнаю їх і думаю: невже це я написав? То, мабуть, Бог водив моєю рукою".
Сказане цінне для нас, бо воно визначає особистість, яка не сама возвеличується, не відзначається марнославством, а покладається на Боже провидіння – і на шляху святенництва, і в громадському та особистому житті.
Словом, презентація книги "Фундаментальна потреба" стала знаковою подією в культурно-духовному житті Ковельщини.
Тому, шановний читачу, приєднаємося до всіх побажань і скажемо:
"Господи, наш Вседержителю, і надалі дай священнослужителю, Твоєму вірному слузі, таланту, мудрості і сили творити й радувати наші душі молитвою, поетичним словом і через його вуста – Твоїми заповітами".
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: під час презентації книги "Фундаментальна потреба" о. Івана Оринчака у центральній районній бібліотеці.
Фото з архіву бібліотеки.
"У кожному збудованому домі має бути вікно, через яке в дім, а разом з тим в людське життя, кожного ранку може заглядати світлий сонячний промінь. Тим вікном в домі мого життя буде поезія".
Так пише у своєму сповідальному слові про поезію священик, настоятель Колодяжненського храму Миколая Чудотворця УПЦ КП о. Іван Оринчак.
Відомо ж бо, що молитва, псалми, невмируще Боже слово – це теж поезія і пісня. І кожен священик передає ці Божественні вірші своїм вірним.
Дехто може запитати: "Навіщо отцю святої Церкви писати поетичні рядки?". Отець Іван відповідає: "Щоб через поетичне вікно бачити Божий Храм" і щоб "побачити справжнє небо, наповнене щирою благодаттю".
Наведену вище філософську тезу я почерпнув із поетичної збірки о. Івана Оринчака "Фундаментальна потреба", презентація якої відбулася нещодавно у центральній районній бібліотеці.
Скажу відверто: книга Івана Оринчака, – це кладезь мудрості. В ній, що не сторінка, то причина для роздумів, міркувань і висновків, а в цілому – для естетичної насолоди. Подібно тому, як п'ють елітне вино – маленькими ковточками, щоб сповна насолодитися смаком.
Тож спробуймо на "смак" оту неповторну духовну поезію:
Несу у долонях святі небеса,
У них незбагненна на диво краса.
Їх можна вмістити у серці людськім,
Насправді великий є промисел в тім.
Така образність, коли в "долонях святі небеса" – це ніщо інше, як серце, по вінця наповнене Богом. Це той стан душі, та "Фундаментальна потреба", при якій "звікувавши на Землі, досягти неба".
У книзі автор вдається до поетичних мініатюр, які назвав "зблиски". Вони прості й мудрі:
Найдорожчий скарб на світі –
Небо в зорях, земля в квіті.
І людське життя твоє,
Що Господь тобі дає.
А ось повчальне, священицьке для нас:
Де б кожен не був,
Що б не вчив, як не ріс,
Цінуй піт батьківський,
Не жди їхніх сліз.
За те їм вклонися, що в світі живеш,
Бо саме у цьому ти мудрість
знайдеш.
Духовну особу ми сприймаємо як щось таємниче, морально чисте і високе, життя якої проходить у молитвах, проповідях і спілкуванні з Господом. Отець Іван Оринчак довірливо відкриває своє, потаємне. Він – закоханий:
Щиро душу милує, наче спів солов'я.
Хоч би що ти просила, певне
б виконав я,
Навіть щось неможливе із розряду
чудес.
Я здійму й подарую тобі зірку
з небес.
І це кохання не швидкоплинне, бо й через десять літ він готовий іти з милою по життю, взявшись міцно за руки. Для своєї богині, чудової мами Соломійки і Остапа, здатен летіти за зіркою на небеса. Вслухайтеся: "Оксаночко! Дружинонько! Ріднесенька моя!".
Є в книзі і дитячі поезії, наповнені радісним словом і любов'ю.
Не раз і не два отець Іван, відкриваючи душу, дякує "Всемудрому Богу" за священництво і не втомлюється нести людям мудре й розумне:
Коли твій слух, твій пульс, вся плоть і кров
Є вдячні Богу за Його любов.
В короткому газетному нарисі неможливо осягнути життєву філософію священика і світської особистості через призму поезії. Бо то – глибока криниця, яку вичерпати не дано нікому. Там – таїна душі та її відкритість. Торкнувся, втамував духовну спрагу і подякуй отцю Івану Оринчаку за його життєдайні світлі поетичні промені, що прилітають у вікно відкритої душі.
Повертаючись до організації дійства – презентації книги, маю відзначити: вечір вдався!
Чарувала слухачів майстриня слова Олена Місюра. Гарно дикламувала татусеві ві
Поетичні промені отця Івана Оринчака
Залишити коментар