Сину волинської землі присвяченоНещодавно минув рік з того часу, як обірвалася земна стежина нашого земляка, колишнього голови Волинської обласної державної адміністрації, Надзвичайного і Повноважного посла України Бориса Петровича КЛІМЧУКА.
Доля відміряла йому досить невеликий відтинок життя — з 1951 по 2014 рік. Але за свій короткий вік він звершив стільки добрих і корисних справ, що вистачить не на одну людину. Борис Петрович, очолюючи представницьку, а пізніше виконавчу владу Волині, найголовнішою своєю турботою вважав розвиток економіки і культури рідного краю, його духовності, поліпшення рівня життя земляків, забезпечення миру і стабільності в області.
Він завжди пишався тим, що народився на Волині, і завжди повертався сюди після дипломатичної роботи за кордоном — спочатку в Литовській Республіці, а пізніше — в Азербайджанській Республіці. Повертався тому, що любив землю, яку топтав босими ногами в дитинстві, про яку завжди думав, перебуваючи в зарубіжжі, і яку хотів бачити родючою і багатою.
Очевидно, невипадково книгу, присвячену пам'яті Бориса Клімчука, яка нещодавно побачила світ, її упорядники назвали просто, але промовисто "Я — син волинської землі". Саме так любив говорити про себе наш славний земляк. Виходу цієї книги була присвячена прес-конференція, яку для журналістів провели працівники благодійного фонду "Рідна Волинь", а також вечір пам'яті Бориса Петровича, який 3 листопада ц. р. відбувся в приміщенні Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка.
Для того, аби вшанувати світлу пам'ять екс-губернатора, який закарбувався у серці пересічних волинян людиною комунікабельною та відкритою до діалогу, на сцені театру під тужливі звуки скрипки ведучі зачитували уривки із прижиттєвих роздумів Бориса Клімчука. "Розбавляли" вереницю із спогадів рідних, друзів, знайомих та колег провідні артисти Лесиного краю.
Борис Клімчук, як ніхто, умів примирювати та об'єднувати представників різних релігійних конфесій. Саме тому у спільній молитві за упокій видатного волинянина схилили голови представники УПЦ КП і УПЦ.
До слова, керуючий процесом видання книги про Бориса Клімчука, голова благодійного фонду "Рідна Волинь" Дмитро Глазунов, зазначив, що спочатку планували видати книгу спогадів, втім, вона вийшла за ці рамки й може слугувати для політиків “посібником”.
"Немає більше такої людини, яка стільки зробила для Волині. І, починаючи з лютого і по жовтень включно, ми працювали над книгою", — зазначив він, і запросив на сцену тих людей, які вклали свою душу у книгу пам'яті Бориса Клімчука. Це — Катерина Глазунова, Дмитро Головенко, Артур Даниленко, Віталій Іваницький, Ігор Колодка, Віктор Кормін, Михайло Савчак, Валентина Черниш, головний редактор — Ніна Долінчук.
У вечорі пам'яті Бориса Клімчука взяли участь очільники волинської обласної і луцької міської влади, представницька делегація Ковельщини, колеги, друзі, рідні видатного волинянина. Прозвучали й пропозиції щодо присвоєння його імені вулиці в обласному центрі, про що сказав Луцький міський голова Микола Романюк.
А директор Ковельського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №11-ліцей" Галина Сидорук, виступаючи на вечорі, зазначила:
— Борис Петрович починав нашу школу з "нуля". Є в його трудовій книжці запис "інженер". Він будував її, а потім 8 років працював директором. Ми, молоді вчителі, вірили йому, бо він умів запалити і повести за собою. Коли йшов від нас у міську раду, ми плакали, як сироти. Потім постійно приїжджав, цікавився нашими справами, допомагав. Коли приїздив — це було справжнє свято. Те, якою школа є зараз, ми завдячуємо Борису Петровичу. Я буду порушувати питання, щоб наша школа носила ім'я Клімчука.
Що ж, думаємо, пропозицію Галини Олексіївни підтримає багато ковельчан, як, зрештою, врахує й новообрана міська рада.
Наш кор.
НА ЗНІМКАХ: під час прес-конференції для журналістів, на якій презентували книгу "Я — син волинської землі"; вечір пам'яті Бориса Клімчука.
Фото
Михайла Кузьмука
та з інтернет-сайту "Волинські новини".
Залишити коментар