Перед учасниками АТО ми – в неоплатному боргуНещодавно до депутата районної ради шостого скликання Анатолія Корнійчука зателефонував Василь Чабан з села Гулівки і запитав: "Чи будуть завозити дрова колишнім військовим?". Митарства родини учасника оборони Вуглегірська були вже предметом обговорення в сесійній залі районної ради та публікації у газеті "Вісті Ковельщини" "Про учасників АТО турбуватися не на словах, а на ділі" за січень 2015 року. Пройшов рік, а у ставленні місцевих посадовців до цієї категорії людей майже нічого не змінилося.
З ініціативи районної партійної організації ВО "Батьківщина" в Озерненському, Вербському, Бахівському, Великопорському клубах для учасників АТО було організовано в квітні і жовтні ц. р. концерти патріотично-виховного спрямування. Запрошувались учасники війни, батьки та діти місцевих шкіл. Під час такого заходу за участю авторки пісень про війну Лариси Ярецької з Великого Порська та директора Вербської школи Валентини Об'єдкової вшанували учасників АТО та їх батьків. На жаль, ці непересічні події не зацікавили представників влади.
Як дати відповідь учениці Поворської ЗОШ Олександрі Потоцькій, чому так мало тривала благочинна акція харчування дітей учасників АТО? Зате останнім часом багато чуток і домислів на території Поворської сільської ради поширюють посадовці про участь Анатолія Корнійчука в справі опіки учасників АТО.
Нещодавно в громадську приймальню ВО "Батьківщина", де чергували Анатолій Корнійчук з Ларисою Калитюк, зайшла мама військовика із села Скулина Сергія Кубаха для консультації перед поїздкою до Володимир-Волинського суду. Чергові зв'язалися з адвокатом, отримали вичерпну консультацію. Я чомусь не почув відповіді на запитання: "Чи зверталися з проханням про допомогу до представників влади, чи,бува, місцевих депутатів?.."
Пригадую події минулого року в Запоріжжі, де перебували в "уральських" казармах військові з 51-ої волинської бригади. Через товариша Сергія Лємєшка та його сусіда по дачі адвоката Олександра Гришина вдалося дещо дізнатися про умови перебування земляків.
Пам'ятаю докори і запорізьких адвокатів, і активістів про малочисельну кількість представників на судах з Ковельщини. Певно, приклад поневірянь матері зі Скулина говорить, що з того часу нічого не змінилося. А проголосоване нещодавно звернення до Генеральної прокуратури – це не більше, аніж піар-акція. Якби кожен посадовець, кожен депутат районної ради взяв під опіку хоча б одного-двох військовиків та публічно прозвітував про зроблене, то проблема допомоги учасникам АТО була б розв'язана.
Не можу промовчати про ще один приклад "опіки" демобілізованих воїнів уже під час останньої виборчої кампанії в Городищенській сільській раді. Учасник АТО Олександр Шаюк, що трохи недобрав голосів у грошовитого опонента, запитує: "А де ж ти був, як я під кулями і "градами" боронив Україну? Чому не приносив в домівку мами і дружини гроші з "депутатського фонду"?
Майже подібна ситуація з "підтримкою" у виборчих перегонах учасника АТО зі Скулина Сергія Кравчика. Замість підтримки демобілізованих воїнів політикани у владі підтримували "електорат" горілкою і грошима.
Судити Вам, шановні читачі, де піар, а де – піклування і турбота. Цікаво було б почути, що з цього приводу думають новообрані депутати рад різних рівнів, очільники виконавчих органів влади.
Володимир АНДРОСЮК, голова районної організації Політичної партії “ВО "Батьківщина", депутат Ковельської районної ради.
Залишити коментар