Майдан у наших серцях живеГідність, свобода – це не тільки філософські поняття, але цілком "приземлені" категорії. Не помилюсь, коли скажу, що кожен українець гідний європейського рівня життя. Віками, через нетрі рабства, колонізацій він проносив невмирущий дух свободи. Саме українець перший у світі писав демократичну Конституцію Пилипа Орлика, основоположними засадами якої скористались Європа, Америка, але, на жаль, не ми. Безстрашно, щоб бути вільним і гідним, повставали наші предки проти своїх гнобителів і в ХVІІІ, і в ХІХ, і в ХХ століттях.
Саме ген гідності і свободи, закладений попередніми поколіннями, спрацював, мов детонатор, і призвів до Помаранчевої революції, а у 2013 році – до Революції Гідності.
Сьогодні має місце в декого велике розчарування. Не все так сталося, як гадалося. Пишу ці рядки і запитую себе: "А чи потрібен був Майдан, котрий, як дехто стверджує, призвів до війни на Сході і занепаду життєвого благополуччя?".
Відповідаю без краплини сумніву: "Так, був потрібен!". Майдан – це вища сходинка самоорганізації людської спільноти. Саме там проявилися високі якості українця: в побуті, культурі, самозахисті, духовності, порядку. Саме на Майдані панували високий патріотизм, згуртованість і самопожертва в ім'я України.
Це не диво, а істинна сутність українця, яка засвідчила, що він гідний європейського життя і тих цінностей, які є у передових країнах світу.
Згадуючи і аналізуючи події дворічної давності, розумієш, що було непросто. Були присутніми сумнів, страх, але й було щось вище, яке спонукало виступати проти злочинної влади і боротись за омріяну свободу.
– Що спонукало до участі в масових акціях на Майдані? – запитую у міського голови Олега Кіндера, активного учасника подій на Євромайдані.
– Ми не могли стояти осторонь. Бажання просте – увійти до Європи. Бути гідними кращого життя – і матеріального, і духовного.
На Волині наша активність була найвищою, тому Ковель став центром спротиву владі і встановленим правилам бандитської "гри". Мені надходили попередження від вищестоящих обласних керівників, але ми були з людьми, і зрадити їх не могли.
Майданом ми відкрили двері до Європи, і я гордий, що ішов з тими, хто мріяв та боровся за гідне життя й свободу.
Газета "Вісті Ковельщини" не раз писала про головного куратора волинських "майданівців" Михайла Гетьмана, тодішнього секретаря міськради.
– Була злочинна сила влади. Були бандити, "тітушки". Скажіть, чи був страх? І чи не марно боролись? – запитую в Михайла Олександровича.
– Нічого не боїться хіба що неадекватна людина. Але перед нами стояли інші цінності – свобода, незалежність і гідність. Як ми могли не підтримати студентів, яких безжалісно побили?
Над страхом було щось вище, яке і тримало наш дух, заставляло йти на самопожертву. Без пафосу скажу, що за себе переживав найменше. А ось за ковельчан, за волинян-"майданівців" серце боліло – відчуття відповідальності було присутнє кожної хвилини.
Майдан – це крок вперед. Є, звичайно, розчарування. Сподівалися на зміну системи, але, на жаль, цього не відбулося. Але, як кажуть, надія вмирає останньою. Переконаний, що "Небесна сотня" і загиблі воїни АТО віддали життя не марно. Гідне, вільне життя, хай і омите кров'ю, рано чи пізно настане в Україні.
Так сталося, що всупереч владі, а в багатьох випадках – державним структурам прості українці продемонстрували світу небачену досі відповідальність за Україну, за свою рідну землю, проявили чудеса героїзму.
Вище ми згадували про розчарування, яке породжує новий супротив. Але, попри все, добровольці, волонтери, просто патріоти готові відстоювати свою гідність, віддавати матеріальні статки в ім'я неньки-України.
Однією з найактивніших "майданівців", волонтерів (серед багатьох) була і є Олена Місюра, підприємець, а нині голова ковельських "союзянок".
– Що потрібно для того, аби гідність українця восторжествувала?
– Все дуже просто: жити по честі, не красти, не брехати – словом, дотримуватися Божих заповідей. Люди цього хочуть. Я бачила, як світилися надією очі студентів і дорослих "майданівців". Дух Майдану передати неможливо.
І ці очі, цей дух вселяють віру в те, що ми переможемо ворога на Сході, зорганізуємося і оберемо владу, яка буде працювати для людей, а не на свій олігархічний інтерес.
Маємо ми всі зрозуміти, що сутність життя полягає не в матеріальному багатстві, а, насамперед, – у духовному, культурному.
Ось так, шановний читачу, звучить сьогодні музика Майдану. Дух свободи не вмре, не загине – це аксіома.
А гідність, яку ми рівняємо до Європи і виважуємо Божими заповідями, має підноситися і до нашої незбагненної, диво-землі, отого раю – України.
Тому що:
Сказати: "Україна" –
Це світові себе явити.
Диво природи – небесну перлину,
Словом її шлях до добра осінити.
Сказати: "Україна" –
Це молитву послати до Бога
За батька, за матір, за сина.
Святиться до щастя і волі дорога.
Сказати: "Україна" –
Це клятву на вірність скласти.
Самопожертва – за неї до згину,
Не дати народу під ворога впасти.
Сказати: "Україна" –
Це сили і розум для неї віддати.
Ідуть патріоти строєм єдиним:
"Героям слава!" – "Нас не здолати!".
Сказати: "Україна" –
Це красу оспівати духовну.
Грона палають червоні калини –
Символ Віри, Надії й Любові.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Залишити коментар