Повідомлення в номер / Вогонь поезії невгасний

Вогонь  поезії невгасний

Впевнена, що  кожну  людину  хоч  на  мить  навідували  думки про  те, якою ж  буде   старість. Одні  її  бояться, інші смиренно  чекають на  неї  і  продовжують  будувати  плани, а  дехто  вірить, що  і у  старості  є   свої   позитивні  сторони.

У  кожного – своя  старість. Хтось  зустрічає її в  обіймах  коханого  чоловіка, в поцілунках улюблених  дітей, в  гомоні  та  щебеті  онуків. А  когось  доля  обділила  своєю  щедрістю і  прирекла  на  самотнє, сповнене  смутку  та  болю життя.  Але  і  ті, і  інші  в  однаковій  мірі  потребують  уваги  та  любові, чуйного  та  доброзичливого  ставлення  до  себе. Саме  це  й  намагаються  подарувати  літнім  людям  працівники  Територіального  центру  соціального  обслуговування  Ковельської  РДА.

Структурним  підрозділом    центру  є відділення  соціально-побутової адаптації (с. Поворськ). Тут надають соціально-побутові, психологічні, інформаційні,  юридичні та інші види соціальних послуг людям похилого віку та інвалідам. У відділенні проводять заходи, що розвивають різноманітні інтереси, здібності, таланти пенсіонерів. Також до свят та пам'ятних дат   відбуваються святкові зустрічі та вечори спогадів, під час яких літні люди  діляться своїми враженнями  і спогадами один з одним за  чашкою чаю, в дружній та приємній атмосфері.

Усі  підопічні, яких бачите на знімку,  однаково  важливі  та  особливі для  працівників цього відділення.  Кожному  хочеться  приділити  якомога  більше  уваги, допомогти, підтримати.  З-поміж  них  є  дуже  цікаві й  талановиті бабусі  та  дідусі. Про  одну  із  них  мені  хотілося б розповісти. 

Тарасюк  Ольга  Макарівна – жителька с. Поворська  –  дуже  мудра  й  талановита  жінка. У  свої 77 років  вона  бере  активну  участь  у гуртках та  концертах,  гарно  співає, пише  чудові   вірші, які  уже  не  раз  друкувалися  у  пресі.

Коли  поринаєш  у  світ  її  поезії, не  можеш  повірити у  те, що 77-річна  жінка,  яка  закінчила  сільську  післявоєнну  школу, може  так  тонко  і  щиро  виливати  свої думки  та  переживання  в  поетичні  рядки.  Вона  не  раз  говорить, що  слова  самі  ллються  невпинним  потоком  з  її  багатої  уяви і, якби  мала  час  та  здоров’я, то  писала б  без  упину.  Адже  вірші  для  неї – змога відкрити  душу, порадіти, пожуритися, помріяти, подякувати. 

Життя  не  раз  "било"  стареньку: ще  дитиною  пережила  злидні  війни,  тяжко  працювала, поховала  чоловіка  та  сина.  Та,  попри  всі  незгоди  і  труднощі,  вона  випромінює  неймовірну  енергію, її  душа  сповнена  безмежної  віри  у  себе, оточуючих,  надії  на  краще  майбутнє, а  її  очі  світяться  доброзичливістю  та  спокоєм.  Завжди  приємно  відвідувати  Ольгу  Макарівну, адже  знаю, що  кожного  разу   з  порога  мне  буде  зустрічати  гостинна  бабуся  з  привітною  посмішкою  на  устах, з  корисною   порадою  та  чуйним  словом, коли  це  потрібно.  

Усі   соцпрацівники  Поворська  поважають  цю  неймовірну  жінку.  А  вона  навзаєм   дарує  нам  свою  любов  та  вдячність. Підтвердженням  цьому  є вірш-подяка Ольги Тарасюк.

Світлана СІЛЬЧУК, соцпрацівник.

 Так  швидко  молодість  

та  пролетіла.

Торкнула  душу осінь  золота.

І  сивина  нам  скроні

  посріблила.

Нагрянула  вже  старості

  пора. 

І  щиро  вдячні  ми  державі,

Що  допомогу  немічним  дає.

Тому  що  не  в  усіх

 стареньких

Є  діти  поряд і  опора  є.

А  Семенюк  Сергій –

 наш  голова  сільський.

Всіх  підопічних він  

не  забуває.

І  хто  звернувся в   

час  тяжкий,

Чим  може, тим й  допомагає.