Талант, подарований БогомШановний мій друже читачу! Чи задумувався ти, як пахне вітер, як відчуває квітка його обійми, про що квітка хоче порозмовляти з тобою?
Ось перед тобою – полотно "Весняний вітер". З картини віє на вас світла і тиха замріяність, лагідна спокійна радість, а разом з тим – таємничість.
Хочу розгадати таємницю сюжету і прозріваю: це ж – майстриня, авторка твору. Сама Віра Журба. Це її внутрішній світ. Це її світла замріяність. В кожній картині – сутність художниці, яка огорнена земною і космічною таємничістю.
Ось картина "Листопад. Вечір". Здавалося б, сюжет простий: в центрі предивної природи – храм. Але це не просто храм – це собор душі, яка одним крилом витає у небесах і розмовляє з Богом, а другим – притулена до земного життя.
Зачаровує "Сон-трава", огортає таїною Всесвіту "Чарівний Місяць". Не зупиняюся на техніках виконання, бо тут є найголовніше – жива душа квітучої природи. Віра Журба нас переносить в інший віртуальний і земний світ – життєдайної краси, яка має лікувальну магію. Кожен, хто прийшов із холодної осінньої сірості із тягарем психологічних проблем, із песимістичним настроєм від війни, неспокою і бідності, потрапляє в дивну і квітучу оздоровчу оазу.
Квіти… Квіти… Квіти… 65 полотен!
І всі вони не статичні, а живі. В кожній присутній рух весняного лагідного і теплого вітру.
Мої роздуми суб'єктивні, тому вслухаюся, що ж скаже про свою виставку під назвою "Трави дитинства" винуватиця свята Віра Журба?
Хвилюється, дякує шанувальникам її творчості, яких повен зал, і вимовляє просту філософію буття:
"Ми найщасливіші в дитинстві. І пронести відчуття дитячого щастя через життя, і поділитися ним з усім світом – це і є найвища сутність нашого існування".
Повір, читачу: це – щирі слова. Вони підтверджуються колегами, подругами і просто шанувальниками.
Галина БОЖИК: – Віра — глибока творча душа Її внутрішній світ особливий, він через призму прекрасного проникає у наші серця добром, любов'ю, світом. Що не кажіть, а її талант подарований Богом.
Ірина МАСЛОВСЬКА: –Скромна, довірлива, талановита.
Мирослава ГУДИМ: –Хороша художниця. У неї —великий творчий потенціал і свій неповторний стиль. Віра мені іноді каже: "Я маю велику розкіш – я можу малювати".
Оксана ЦЮП'ЯЩУК: – Ця виставка – то початок нових звершень художниці. Без перебільшення, ми її називаємо нашою Катериною Білокур із своїм неповторним стилем.
Олена МІСЮРА: –Милуюся і радію. Це царство квітів для мене – велике відкриття. Ми хочемо передбачити майбутнє – краще створити його, як це робить Віра.
Світлана КИСЛЯК: –Виставка характеризує художницю, показує людину ніжну, добру, світлу. Тут присутня позитивна енергетика, від якої радісно стає на душі.
Олена ЦЬОМИК: –Дивуюсь, скільки художниця змогла створити. Дні минають, а вона ніби зупиняє для нас мить. Тут не треба слів – хіба супровід музики. Це безцінний дар.
На радість присутнім, в залі у той день була дивна мелодія скрипки у виконанні маестро Михайла Тлумака. Справді, квіти на полотні і музика створювали дивну гармонію, неповторну благодатну ауру, які надихали на роздуми.
А хто вона така, пані Віра Журба? Ніжний весняний пролісок чи тендітна і світла лілея? А, можливо, лотос, який символізує богиню?
Є у її жіночому єстві дивні пелюстки від кожної квітки. Ці квіти ще в бутоні. Тож розквітай, шановна Віро, на радість нам і цьому світу.
А ще потрібно подякувати за дивний життєрадісний вечір працівникам мистецької галереї і її ведучій Василині Столярчук.
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКУ: Віра ЖУРБА (у центрі) в оточенні своїх шанувальників.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар