Писати потрібно правду17 листопада ц. р. в газеті "Вісті Ковельщини" під рубрикою "Трибуна депутата: точка зору" була опублікована стаття голови райпарторганізації ВО "Батьківщина", депутата Ковельської районної ради Володимира Андросюка "Перед учасниками АТО ми – в неоплатному боргу".
Газетний матеріал викликав неоднозначну реакцію читачів. В наступному номері газети свою думку з приводу згаданої публікації висловили директор територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ковельської райдержадміністрації Аркадій Степанюк і начальник відділу РДА Роман Кульцман. Заголовок їх статті "Не час спекулювати на болючих темах" говорить сам про себе.
Цими днями редакція отримала відгук на матеріал Володимира Андросюка ветерана праці, пенсіонерки Ніни Федорук із села Городища. Пропонуємо його увазі читачів.
Шановний пане Володимире!
Стаття "Перед учасниками АТО ми – в неоплатному боргу" викликала у мене несприйняття Вашої позиції. Скільки людей втратили вже своїх синів у цій війні, а скільки ще втратять, але я сумніваюсь, що всі вони оббивають пороги Вашого офісу і просять допомоги у місцевих лідерів "Батьківщини". До Вас можуть звернутись ті, хто не знає, що всі намагання чогось добитись будуть зведені до "нуля". Це по-перше. По-друге, той, хто був у зоні АТО під кулями і "градами" й щасливо повернувся додому, не стане прохати ні дров, ні грошей.
Тепер наведу конкретний приклад. Мій онук пішов по першому виклику, хоча мав право залишитись, адже на його утриманні була бабуся, татова мама. Він – єдиний господар, до того, ще й закінчував навчання в інституті. На мої слова про це він сказав одну-єдину фразу: "Ба, якщо не ми – то хто?". Покинув престижну роботу із солідним заробітком й пройшов Волноваху, Савур-Могилу, Іловайський котел.
Бог зберіг його – онук повернувся живим. Показував нам усі місця, де воював, і жодного разу він не пошкодував за тим, що пережив і які випробування витримав. Одне-єдине, за чим він шкодує, це те, що мрії тих, що першими загинули на київському Майдані, – не здійснилися.
А тепер повернемося до Вашої статті. Я дуже сумніваюся, що Олександр Шаюк міг сказати фразу про гроші і маму. Це, мабуть, Ваш домисел. А якщо він це сказав, то нехай Бог йому буде суддею. У статті Ви не називаєте прізвища "грошовитого опонента". Не буду називати його і я. Але люди знають, про кого Ви пишете. Валерій Юхимович утримує, певно, гектарів 20 землі. То – батьківські і дядьківські паї. Працює тяжко. У нього і його дружини Галини Петрівни руки уже скоро витягнуться до колін. Наймити на них не працюють. Якщо потрібна допомога, то збираються гуртом його однодумці, фермери і надають її йому. Висновок із цього зробіть самі.
Тепер щодо депутатського фонду. Цих грошей у нього, як Ви самі знаєте, стільки, скільки йому виділила районна рада. Всіх їх він використовував на допомогу хворим пенсіонерам і дітям (якщо потрібно, назву прізвища і суми). За проханням мешканців нашої Городищенської сільської ради і з допомогою голови райдержадміністрації пана Віктора Козака благоустроєно дві вулиці, де живуть одні пенсіонери, зроблено доїзні дороги до кладовища.
Тепер про дрова. Нашим учасникам АТО уже давним-давно завезені вони. Наш сільський голова Петро Олексюк, без жодного піару, особисто сам із своєю пилкою брав участь у заготівлі дров. Звичайно, великої допомоги на рівні нашої сільради надати неможливо, але все, що можливо, робиться.
А Вам, шановні депутати, потрібно не забувати і про інші категорії населення. Адже скрізь, куди не поткнешся, одна несправедливість.
Шановний пане Володимире! Я вважаю, що Вам потрібно публічно вибачитися перед Валерієм Юхимовичем і Олександром Шаюком (думаю, далі не потрібно пояснювати за що).
З повагою –
Ніна ФЕДОРУК.
с. Городище.
Від редакції: як бачимо, публікація Володимира Андросюка зачепила "за живе" окремих читачів газети, дехто з яких, можливо, і надалі виявить бажання продовжити розмову на гостру і болючу тему – про увагу до учасників АТО. Ми хочемо вірити в те, що Володимир Тимофійович, надсилаючи листа до редакції, керувався найкращими намірами, але, на жаль, при цьому допустив ряд неточних висловлювань, безпідставно образивши людей, котрі виявилися, як-то кажуть, без вини винуватими.
В народі кажуть: слово – не горобець, випустиш – не впіймаєш. Так сталося й цього разу. Аби офіційних не траплялося у майбутньому, просимо наших авторів, готуючи дописи до газети, користуватися лише перевіреними фактами, оперувати чіткими формулюваннями, котрі не могли б бути витлумаченими, як наклеп чи неправда. Це стосується всіх – і депутатів рад різного рівня, і службових осіб виконавчих органів влади, і наших позаштатних дописувачів.
Згідно із Законом про засоби масової інформації (пресу) в Україні редакція не несе відповідальності за зміст інформації, яка міститься у виступах, статтях, інтерв'ю офіційних осіб, в тому числі й депутатів. Журналісти не зобов'язані перевіряти достовірність наведених ними фактів.
Тим не менше ми просимо вибачення в людей та працівників установ, яких безпідставно звинувачено у статті "Перед учасниками АТО ми – в неоплатному боргу".
Редакція.
Залишити коментар