Рідній п’ятій школі – 70!(Продовження)
З 1990 року педколектив школи очолив Віталій Олександрович Кубай. Саме завдяки його наполегливій праці та відданості школі збулася мрія багатьох поколінь наших учнів – рішенням міськвиконкому від 10.02.1992 року навчальний заклад став середнім з українською та російською мовами навчання.
У період утвердження державної Незалежності України, її духовного відродження пріоритетами виховної роботи у школі стало формування у дітей рис патріотів незалежної України. У школі розгорнута велика пошукова робота, було зібрано багато цікавих матеріалів, написано чимало наукових та дослідницьких робіт, які були високо оцінені.
З 1994 по 1999 р.р. на посаді директора школи працював Василь Григорович Шворак, який доклав багато зусиль для розвитку навчального закладу. За його керівництва розпочалося вивчення іноземної мови та інформатики з першого класу, відкрилися спортивні класи з плавання.
Багато років ділився своїм досвідом і практичними навичками зі своїми вихованцями В. М. Мартинюк. Нашу шкільну родину не можна уявити без людини, з якою пов'язано багато років творчого злету закладу, – Т. В. Кучерявої, а також без чудових педагогів, через турботливі руки яких пройшли сотні дитячих сердець, хто віддав школі багато років свого життя: Г. П. Гнєушевої, Н. М. Сиротюк, В. Г. Хлап, М. С. Грищенко, В. Т. Сергієнко.
Школа – це величезний світ, у якому складним процесом навчання, як диригенти, понад 25 років незмінно керують О. В. Романюк та О. І. Пащук. Їх імена цьогоріч поповнили Почесну книгу історії нашої школи. Для них учитель – це не просто професія, це стало їх покликанням.
Славні традиції та починання своїх педагогів-колег підхопили і нині продовжують Т. О. Янко, С. І. Дмитрук, Т. В. Лисиця, Н. М. Семенюк, бібліотекар школи О. В. Андрійченко.
З 1999 навчального року школу № 5 очолює Ярослав Васильович Стасюк (на знімку внизу він під час наради з учителями школи). Незмінними помічниками у вирішенні кардинальних питань навчально-виховного процесу закладу є його заступники – Світлана Антонівна Меченко та Катерина Юхимівна Дрипа. У школі працює два вчителі-методисти: С. А. Меченко, О. І. Пащук та два старших вчителі: Я. В. Стасюк, Н. М. Семенюк.
Свої знання передають підростаючому поколінню Л. В. Луцюк, Г. В. Щур, С. А. Музичук, М. В. Матвіюк, О. В. Лагода, В. В. Майданець, Р. В. Данилюк.
Учні школи охоплені профільним навчанням, беруть активну участь у шкільному та позашкільному житті. Робота юних наукових дослідників школи в галузі історії неодноразово знаходила обласне та державне визнання, адже вихованці школи є активними слухачами секції історії ковельської філії Волинської обласної Малої академії наук України.
За багато років змінювався колектив учителів школи, який нині поповнили молоді педагоги О. Р. Кульцман, І. А. Паримончук, Н. В. Курач, М. С. Ладан, І. В. Підгірська, І. В. Мельничук. Маючи прекрасні традиції, значний науковий і творчий потенціал, колектив постійно прагне до вдосконалення навчально-виховного процесу, змісту і форм педагогічних методів і технологій.
Загальноосвітня школа № 5 – це не просто навчальний заклад, а друга домівка для учнів і для вчителів. Усі ми – шкільна родина, у якій поважають один одного, піклуються про молодших, допомагають старшим, діляться досвідом.
У свій час загальноосвітню школу № 5 закінчили О. Я. Кравчик та Л. О. Сметюх. Нині вони виховують в стінах рідної школи юне покоління ковельчан. Наш колектив пишається учительською династією Сиротюків. Школа навчила і виховала не одне покоління учнів. Багато колишніх вихованців привели в стіни рідної школи своїх дітей та онуків. Здавалося б, лише вчора вони були учнями, а сьогодні – батьки: Д. В. Рогатіна (Коренга), О. М. Савенко, А. Ю. Оришкевич, О. Ю. Кузьмік, А. Ю. Антошкіна, І. Ю. Смолякова, Є. С. Дзюба, Г. В. Дзюба, В. В. Тарасюк, А. В. Чечель, П. І. Чечель та багато інших.
За свій поважний вік істотно змінилась наша школа. Змінилися методики і підручники, на зміну рахівниці прийшов комп'ютер. Так з кожним роком росла наша школа, утверджувалася, розквітала. Десятиліттями сіяла паростки мудрості, досвіду, знань у дитячі серця. І вони проросли. Щороку зі стін маленької, але по-домашньому затишної і привітної школи йшли випускники. А їх за сім десятків років було більш як 3000!
Розлетілися у широкий світ змужнілі і дорослі діти школи. І стало цвіту п'ятої школи по всьому світу. Їх, випускників ЗОШ № 5, можна зустріти у різних куточках нашої землі: в Росії, Словаччині, Чехії, Угорщині, Швеції, Італії і навіть в далекій Америці. Є серед них військові, бізнесмени, вчителі, лікарі, журналісти, робітники. Є артисти, менеджери, бухгалтери, економісти...
З-поміж наших випускників є й такі, яких школа ніколи не зможе забути. Це хлопці, які ціною власного життя виконали свій обов'язок перед державою, – Анатолій Шевченко та Олексій Тарасюк. На них рівнялося і буде рівнятися не одне покоління школярів.
Як і 70 літ тому, вирує у школі життя. Сьогоднішні педагоги, як і їх попередники, сповідують загальновідомі істини: Віру – в силу знань і праці, Надію – на добро, красу, людяність та Любов – до людини, Батьківщини, життя. Школа – це Вічність.
Це мудра, втомлена, але завжди усміхнена Вічність, що дивиться на нас очима вчителів та учнів, очима незгасної любові, доброти.
Олена Пащук,
учитель історії та правознавства.
Фото з архіву ЗОШ № 5.
Залишити коментар