Рідній п’ятій школі – 70!2 грудня 2015 року загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5 відзначатиме свій 70-літній ювілей. За цей поважний вік змінилося все навколо – наше рідне місто, повиростали діти та стали зрілими людьми, і тільки школа, як і колись, залишилася молодою і юною.
За 70 років свого існування для багатьох ковельчан загальноосвітня школа № 5 стала джерелом спогадів шкільного життя, символом дитинства і юності. Зорепадом проносяться роки, летять, аби ніколи не повернутися. Та в пам'яті учнів 70-річної ювілярки завжди живуть, не тьмяніють сторінки її історії.
З початком визволення Ковеля від німецьких окупантів розпочалася відбудова мережі закладів освіти і, як наслідок, у вересні 1945 року однією з перших відкрила свої двері дітям післявоєнного міста школа № 5. Вона функціонувала у двох вцілілих приміщеннях, пристосованих для навчання.
Учні початкових класів навчалися в одноповерховому будинку, що стояв на перехресті вулиць Міцкевича та Червоноармійської (нині Грушевського), біля нинішнього Народного дому "Просвіта". Серед перших її вихованців були П. Худопаров, В. Маркусик, В. Черняк, А. Гром, М. Герман, Г. Слабушевська, Н. Слабушевська, О. Малашевська, Л. Майданська та багато інших.
Учні середніх і старших класів здобували знання у напівзруйнованому двоповерховому приміщенні на вул. Леніна, 68 (зараз Незалежності, що було розміщене у дворі магазину "Вопак"). Семирічна школа була переповнена, учні навчалися в дві зміни, заняття розпочиналися о 9 годині і закінчувалися о 19-ої.
Учителі під вмілим керівництвом Івана Олександровича Шабріна докладали максимум зусиль, аби діти здобували якісні знання, стали єдиною шкільною родиною в тяжкі часи становлення закладу і навчалися у затишному приміщенні. Разом із своїми вихованцями вони ремонтували класні кімнати, встановлювали меблі. У позаурочний час учні відвідували фізичний, хімічний, музичний, драматичний та рукодільний гуртки, які функціонували у школі.
Щоранку школа гостинно зустрічала дітей, і до пізнього вечора її коридори повнилися дзвінкими голосами. Хоча було нелегко, проте вчителі Г. Ф. Банько, М. І. Полухтович, М. М. Тарасюк, М. Ф. Шелегеда, Ц. І. Дворкіна, Л. С. Гушинець, Л. П. Шарунович (Вельма), З. А. Масюк зуміли поселити в юних душах надію і віру в свої сили.
З кожним навчальним роком збільшувалось число учнів, педагогічний колектив поповнювали нові педагоги: А. В. Данилюк, Н. Й. Мартинчук, В. І. Зябкін, Г. Т. Кожем'якіна, О. Г. Новосад, Т. Д. Зеленіна, Є. Ф. Чепіга, Н. П. Порохова, Г. М. Гайдаєва, О. Д. Гаврилюк.
Протягом 1948-1949 р.р. навчальний заклад очолював Іван Олександрович Карпов, якого на початку 50-х змінив Леонтій Андрійович Мартинчук. У цей час заступником директора з навчально-виховної роботи у школі працювала Тамара Карпівна Водолазька, свою педагогічну діяльність розпочали А. Д. Щербина, О. Я. Ножак, К. А. Мамчур, О. Л. Сьомченко (Павелко).
Протягом шістнадцяти років (1951-1967 н. р.) директором семирічної школи № 5 була мудра та толерантна жінка – З. М. Трошанова, до якої з любов'ю та шаною ставилися вчителі, учні й батьки. Вона вміла дібрати ключик до людських сердець, як ніхто інший, підтримати, зрозуміти, окрилити і надихнути. Вона була мудрим наставником для своїх вихованців і незмінним порадником для колег-педагогів.
З 1951 року школа переходить на викладання програм російською мовою. Шкільний колектив поповнюється новими педагогічними кадрами: Н. Ф. Приступою, А. Г. Степаненком, Н. М. Балецькою, Г. С. Вишневською. Згодом на десятки років зі школою пов'язали своє життя Ф. І. Бабич, Н. П. Іванчук, Л. В. Вітрик, З. І. Коростильова, К. Г. Сікорська, Н. Г. Царик, В.О. Попова, В. Я. Лукашук, Н. І. Козачук, О. П. Здихальська, Г. Войцуцька та багато інших молодих педагогів. Незабутніми залишилися у пам'яті випускників походи, розмови біля вогнища, вечори відпочинку, які організовували Тамара Буранова та Клара Кириєнко.
Сьогодні вже немає серед нас багатьох з них, тих, хто все життя "сіяв розумне, добре, вічне", хто віддавав себе дітям, хто брав чужі клопоти й турботи на свої плечі. Життя цих людей було нелегким, та ж їм судилася щаслива доля – вічно жити в пам'яті своїх вихованців, у нашій пам`яті.
У 1967 році школа стала восьмирічною і справила своє новосілля у приміщенні на вул. Театральній, 17. З тих пір з її стін завжди лунає дитячий гомін, а дзвоник кличе на уроки нові покоління учнів.
З 1967 по 1990 р.р. (майже 23 роки) директором школи був Володимир Степанович Дибкалюк (на знімку вгорі він разом з педколективом). Він був вмілим організатором і вимогливим керівником, майстерним педагогом. Саме таким Володимир Степанович залишився у пам'яті тих, хто знав його, працював поруч із ним і кого він виховував.
Під його керівництвом працювали Л. М. Багнюк, О. І. Денисова, Г. М. Сіра, Т. К. Доброхлоп, Г. С. Мельник а пізніше – Т. В. Кривцун, Р. І. Самчинський, В. А. Шевчук, О. М. Харчук, В. О. Мірошнік, Н. С. Рудницька, Т. Д. Матюхіна, М. М. Солоїд, В. Т. Мовчан, Є. Є. Дідицька, О. В. Нечипорук, А. О. Музичук та багато інших вчителів. Вони примножували славні здобутки своїх колег-попередників.
Залишити коментар