Стежки, стежки мереживом снуються,
Нема їм ні початку, ні кінця.
Вузькі, широкі – всі в одну зіллються,
В оту дорогу, що звемо життям.
Та про одну нам не забуть ніколи,
Хай їй уже не буде вороття:
Оту стежину, що вела до школи –
Від рідного порогу в майбуття
Віктор Геращенко.
1 вересня 1945 року вперше пролунав дзвоник на подвір'ї третьої школи. За парти сіли діти війни. Не було зошитів, підручників, чорнила. Тільки завдяки подвижницькій праці педагогів школа упевнено несла світло знань.
Нині з благоговінням згадуємо імена вчителів, які започаткували історію школи, зберегли і продовжили кращі традиції, принесли їй славу і визнання.
У різні періоди творення історії закладу тут працювали вчителі суспільно-природничих дисциплін: Михайлик Н. П., Просовський А. Р., Колодко Т. С., Сосовський М. А., Пенза П. Т., Клімчук С. О., Ростун В.І., Александрук А., Хомич О., Номанчук В. М., Головань О.І., Бурган Б. І., Закусило Г. А., Ткачук Ф.П., Чабан Н. П., Бернацька М.Т., Балюк В. В., Герело С. С., Чабан О. В.
Сьогодні у країну знань ведуть своїх учнів талановиті, креативні вчителі кафедри суспільно-природничих дисциплін. Це спеціалісти вищої категорії, які мають звання "старший учитель", "учитель-методист" і великий педагогічний досвід.
Мають переможців обласних предметних олімпіад Бляшук Т. М., (Андрощук Максим, Козакевич Євгеній, Левченко Дмитро), Чабан Н. С. (Іщук Євгенія), Тишкун Т. О. (Коцюбчик Катерина). Прищеплюють любов до предмета, забезпечують високу результативність та якість праці Демчук О. П., Віннічук Л. К., Федорук І. С., Макарчук Т. М., Ружицька Л. П.
Головним своїм завданням педагоги вважають виховання громадянина-патріота, здатного до життєтворчості і націотворчості, налаштованого на позитивне сприйняття світу, людей.
Людмила Демчук, випускниця школи, завідувач кафедри вчителів суспільно-природничих дисциплін, учитель-методист.
Історія моєї сім'ї нерозривно пов'язана з нашою РІДНОЮ третьою школою. Ця історія налічує понад півсторіччя.
У далекому 1967 році в учительський колектив уже на той час славної третьої школи прийшла моя бабуся – Чабан Ніна Пилипівна. Вчителем історії і правознавства працювала вона тут понад 30 років.
З дитинства пам'ятаю кожну палітурку усіх підручників з історії, підкреслені важливі рядки червоною ручкою, години копіткої підготовки і навіть деякі теми уроків, які бабуся готувала щоденно, оскільки вважала, що 45 хвилин уроку має пройти плідно й цікаво.
Минуло два з половиною роки, як Ніна Пилипівна покинула нас, але майже щоденно, зустрічаючи її учнів, я знаю, що її пам'ятатимемо не лише ми, але й вони, "її діти". По-іншому вона ніколи не називала своїх вихованців.
У 1970 році бабуся з дідусем прийняли рішення на останні роки навчання перевести в школу № 3 мою маму – Наталію Василівну, яка з дитинства мріяла стати лікарем. Для реалізації тієї дитячої мрії потрібно було мати відмінні знання із спеціальних предметів. До цього часу моя мама зі словами вдячності згадує своїх вчителів хімії – Михайлик Наталію Платонівну і фізики – Стрілько Ольгу Яківну, що дали їй глибокі знання, які стали перепусткою до вступу у Київський медінститут ім. Богомольця.
У 1972 році в рідну школу сором'язливою першокласницею прийшла моя тьотя – Олена Василівна, яка закінчила її на "відмінно" і після закінчення Луцького педагогічного інституту ім. Лесі Українки повернулася сюди вчителем історії.
За сім років, викладаючи свій улюблений предмет, вона, в першу чергу, запам'яталася і колегам, і учням як педагог, що ставив собі першочерговим завданням знайти шлях до дитячого серця.
23 роки минуло з того часу, коли вона покинула Україну, але щоразу, приїжджаючи додому, ніколи не забуває цікавитись шкільними новинами, життям випускників. Її дорослі діти наповнюють нашу невелику ковельську квартиру своїми дзвінками і відвідинами.
У 1985 році вередливою, голосною, емоційною першокласницею у моїй особі поповнився перший клас Заєць Ніни Антонівни, моєї першої вчительки. Всі шкільні роки були роками становлення мене як особистості, роками безтурботного дитинства і зростання. Саме в школі у моїй долі з'явилися знакові люди, які дали знання і дорогу в майбутнє.
З гордістю і шаною, повагою і словами вдячності при кожній розмові про школу я згадую своїх наставників: вчителя математики Макарук Людмилу Йосипівну, вчителя фізики Хвищук Галину Максимівну, вчителів географії Клімчук Світлану Олексіївну, Демчук Людмилу Лікандрівну, які підготували мене до здобутої перемоги у республіканській олімпіаді 1994 року.
В 2008 році ми привели свою доньку Владиславу до першокласного вчителя початкових класів Яблонської Наталії Василівни. Зараз вона продовжує навчання вже як учениця 8-го класу під керівництвом висококласного педагога Зими Людмили Іванівни.
За усі ці роки школа змінювалася, змінювались вчителі, випускалися і набиралися нові учні, не змінювалося лише одне – ТРЕТЯ ШКОЛА, яка завжди була НАЙКРАЩОЮ в Україні.
Уже сьогодні, спілкуючись з учителями, я і надалі чомусь вчуся. В першу чергу, надихає директор школи Власюк Галина Іванівна. Керівник з великої букви, першокласний організатор, лідер і при цьому усьому прекрасна людина і чарівна жінка. За роки, які вона очолює колектив, змінилася і сама школа, і підходи, які вона запроваджує в плануванні навчального процесу.
Ніколи не зупиняється на досягнутому і вчительський колектив, мудрі й професійні наставники.
Від щирого серця хочу низько вклонитися і подякувати ВАМ, педагоги третьої школи, за невтомну працю, невичерпну енергію, за знання, які з покоління в покоління ви вкладаєте у своїх учнів. Міцного усім здоров'я, мудрості, терпіння і шани від людей!
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, МОЯ РІДНА ШКОЛО!
P.S. Дописую ці рядки. Донечка Саша грається з лялькою. Вдягає їй іграшковий рюкзак і каже: "Улоки вивчили, завтла ідес в сколу!". "В яку?" – запитую я. "В насу!" – лунає у відповідь. В мене на обличчі з'являється посмішка. Я чомусь впевнена, що при усіх змінах швидкоплинного життя мої онуки теж будуть навчатися у НАШІЙ РІДНІЙ ТРЕТІЙ ШКОЛІ.
Ірина Парадуха (Нівчик), випускниця школи 1995 року.
Рідна третя школа... Цю школу закінчила моя мама. Тут навчалась я. Тепер вчаться обидві мої донечки.
З трепетом у серці згадую шкільні роки. Вересневий сонячний ранок 1986 року, коли разом з батьками і братом-дев'ятикласником вперше переступила поріг школи.
Пам'ятаю своїх учителів, їх життєву мудрість, доброту, людяність. У споминах залишаться веселі і неповторні моменти шкільного життя.
Вітаю з ювілеєм всю шкільну родину. Учителям зичу міцного здоров'я, терпіння, віри у власні сили. Хай у стінах цієї школи завжди панують мир і порядок, дзвенить дитячий радісний сміх, плекаються таланти.
Хай учні виростають розумними та добрими людьми!
Наталія Ткачук (Багнова), випускниця школи 1996 року.
Залишити коментар