Життя після великої брехніНаближається дата, приурочена до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згадаємо. В ту солов'їну квітневу ніч 26 квітня 1986 року здригнулася і завмерла в нічному страху Земля.
Аварія на ЧАЕС перевернула життя 9 мільйонів людей. Значно постраждала Україна, Білорусь та Росія. На 1 січня 2005 р. в Україні внаслідок чорнобильської катастрофи постраждало 264616 чоловік, в тому числі – 643030 дітей.
Хоча ряд захворювань пов'язують з аварією на ЧАЕС, більше хворих стали лікувати через появу ракових пухлин, даних ніхто не оприлюднює. І при теперішньому економічному стані в країні, коли практично відсутня безкоштовна медична допомога, бідність призвели до того, що переважна більшість людей перестала взагалі звертатись до лікарів, це викликає велику тривогу і занепокоєння.
Відомо, що в результаті вибуху реактора і від одержаного випромінювання загинула 31 людина, з них 28 – від променевої хвороби. Це доведено. А що робити, коли людина, яка брала участь в ліквідації, померла, а та "середня", нібито одержана ним доза, невідома і не повинна призводити до летальних наслідків?
Також сумнів викликає і визначена доза випромінювання. Так, в перший рік аварії доза випромінювання, одержана нашим населенням в Україні, начебто менша, ніж населенням Білорусі, Росії та Німеччини.
Одразу після катастрофи до ліквідаторів ставилися як до героїв – з повагою й гордістю. Зараз про них згадують тільки під час чергових роковин. Спочатку віднімають поступово пільги, а потім "цінять", як рятувальників Європи.
Дорогі чорнобильські побратими – ліквідатори, переселенці і всі, хто зазнав шкоди від цього страшного лиха: бажаю Вам міцного здоров'я та світлого майбутнього!
Степан Тюбай, ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
На знімку: Чорнобильська АЕС. 1986 рік.
Фото з архіву автора.
У зорях грудневих квітневої
мітки
Сон спалахнув у тернах
пітьми.
Стронцієм чадно чорніли
билинки,
Пліч-о-пліч стояли
Герої-рятівники.
Свічі зими – на вітрах
весняних,
Вуаль білосніжна укрила
сади.
Атом зловісний димить
небесами
У борозні Полинь-біди.
Сходи озимі – у полум'ї мрії,
Ядерний факел
– Чорнобильський біль.
Вирій лелечий – на крилах
надії,
Серце землі – у
молитві-сльозі.
Ріки тривоги –
Чорнобильські пороги.
Весни розп'ятої страхіття –
У пам'яті зими.
Сини-соколи
Здолали пекло-горе.
Пом'янімо, Україно, на
століття,
Помолімось за братів-сестер
– полеглих і живих!
Забіліла груднева пороша,
Крає душу Чорнобильська
горе-ноша.
Скільки додолу нападало зір,
А річка тече і тече з тих пір.
Чорним болем-биллям
зачовгане небо,
Гірким полином запилене
горло.
Невигойні рани ятрить
Змієвидна пекельна мить.
Сивочолими стали
бійці-ліквідатори,
Ордени і медалі – у вогні
радіації.
Владо, радянщиною не лукав,
Дзвоном зони б'є
роду-народу набат.
Чорнобиль… горе не стихає.
Чорнобиль… на весь світ
лунає.
Вдова й сирітка – у плачі свічі,
Кохана і донині в самоті.
Чорнобиль… розпечена
пітьма,
Чорнобиль… брати й сестри,
зве сурма.
Шануймо, Божий роде,
подвиги краян,
Палає квіт звитяжних ран.
Радіоактивне лихо-жало
Уп'ялося стогоном Землі.
Чорним болем рана серця
стала,
Смолоскипом Прип'яті-ріки.
Мати Божа край застерігала,
Долю кат-герострат нещадно
обпалив.
Сльози матері-вдовиці
вівтарем молитви стали,
Смерть здолали
соколи-Сини.
Вогнеборці йшли у пащу
прірви,
Безсмертя подвиг увічнений
в борні.
На хресті огнянім
– Чорнобиль України,
В омофорі янголів
– воскреслі Журавлі.
Вдова йде сива,
Йде матінка до сина –
Україну розіп'яв
Проклятий саркофаг.
Чорнобильська Мадонна,
В біді закам'яніла, –
У небесах-хрестах,
О, Боже, відверни
страхіття-жах!
Іван ЯРОШИК.
Залишити коментар