По життю – з добром і милосердямСьогодні в Україні багато говорять про патріотизм. Дехто, без зайвої скромності, сам себе називає патріотом, б'є кулаком у груди і волає, що він і тільки він вболіває за народ, інтереси держави, справедливість і правду.
Як на мене, патріотизм – не у словах, навіть найгарніших, а в реальних справах. Добро, милосердя, національна гордість не терплять галасу і показної метушні. Навпаки: вони вимагають тиші, спокою, зосередженості і цілеспрямованості в роботі.
Саме таким є наш земляк, нині керівник ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" Іван Матвійович Потапчук, якого знаю не один десяток літ. Впродовж багатьох років він працював на Ковельському деревообробному комбінаті начальником цеху. Нині, на жаль, цього підприємства не існує. Великою мірою – "завдяки" згаданим вище "патріотам"-пустобрехам, котрі гнівно картали у свій час партократів-бюрократів, називали себе демократами, а в реальності дешевенько купилися на гроші іноземних псевдоінвесторів.
Згодом Іван Матвійович очолив трудовий колектив Ковельської автобусної станції, вивів його, як-то кажуть, на передові позиції, здобув авторитет і повагу серед колег. Коли переїхав до Луцька, виявляв властиві йому ініціативу, господарську кмітливість, тому й результат не забарився. Нині він – голова правління Товариства "ВОПАС".
– Хоч ми із дружиною Олександрою живемо в Луцьку, Ковель для мене був, є і буде найріднішим містом, — не раз каже Іван Потапчук в довірливих розмовах. — Тут відбувалося моє становлення як фахівця, організатора виробництва, тут пройшли кращі роки життя. Таке не забувається.
Мить помовчавши, додає:
– Коли тільки маю змогу, неодмінно допомагаю своїм землякам. Справою честі вважав провести європейський ремонт приміщення ковельської автостанції, реконструкцію платформ для посадки пасажирів. Радий, що задумане вдалося втілити в життя.
Так, нині автобусна станція у нашому місті набрала справді європейського вигляду. Зміни сталися як всередині, так і зовні. В негоду дощ чи сніг не падають на голови людей — їх захищає ошатне накриття. І подібне не тільки тут, але й у цілому ряді міст і райцентрів області.
– Зміни відбулися кардинальні, – підтверджує син Івана Матвійовича Володимир, який нині перебуває на посаді керівника станції. –Так я кажу не тому, що мій батько – очільник обласного об'єднання. Просто на власні очі бачу, як його вимогливість і принциповість, у тому числі й до мене, допомагають вирішувати назрілі питання.
Варто зауважити, що останнім часом тут зміцніла трудова дисципліна, зменшилась кількість необілечених пасажирів, а, отже, поліпшилися техніко-економічні показники.
– У 2015 році автостанція обслужила майже мільйон пасажирів, отримала чимало надпланових прибутків, – розповідає бухгалтер підприємства Любов Бритова. – Відповідно зросла й заробітна плата працівників. Окрім того, завдяки турботі нашого керівника члени колективу одержали премію і до Дня автомобіліста, і до Новорічно-Різдвяних свят. Не забуває він і про тих, хто колись працював у нас, а нині перебуває на заслуженому відпочинку.
Що ж, готовність прийти на допомогу тим, хто її потребує, – ще одна визначальна риса характеру Івана Матвійовича. Знаю про це не тільки із розповідей інших, але суджу й із власного досвіду: вже багато років підряд меценат сприяє у безкоштовній передплаті рідної і для нього газети "Вісті Ковельщини" ветеранам війни і праці, "дітям" війни, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та ін. Зокрема, на нинішній 2016 рік завдяки підтримці Івана Потапчука редакція оформила благодійну передплату для 30 чоловік.
В Івана Матвійовича – гарна сім'я. З дружиною Олександрою, або Шурою, як він ласкаво її називає, виховали двох дітей. Є онуки і правнучка. Не забуває наш земляк друзів, з якими працював і спілкувався у Ковелі. Це – й Петро Дубік, і Гнат Ольхович, і Анатолій Джигун, й Іван Боярчук, і багато інших. Коли комусь із них важко, Іван Потапчук неодмінно підставить своє плече.
7 січня в Івана Матвійовича – день народження. Мабуть, люди, котрі народжені на Різдво Христове, мають у серці те, що не завжди властиве іншим – доброту, милосердя, співчуття, любов. Вони виявляють свою готовність слідувати заповітам Господнім щодня й щогодини.
Тож вітаємо щиро Вас, наш дорогий земляче, з днем народження, із Новорічно-Різдвяними святами, бажаємо Вам Божого благословення у всіх ділах, родинного затишку, морального та матеріального благополуччя!
Будьте певні: сьогодні не в одній волинській сім'ї підіймуть келих шампанського або чарку доброї горілки за Вас і скажуть, подумки звертаючись до Вас або телефонуючи по "мобільному": "Дай, Боже, дожити до наступного року при здоров'ї, бадьорості і ясному розумі!".
Зі святами, Іване Матвійовичу, Вас і всю Вашу родину!
Микола ВЕЛЬМА.
НА ЗНІМКУ: Іван ПОТАПЧУК і автор цих рядків під час однієї із зустрічей.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар