"Світає, край неба палає…"Ніби квітка лотоса, що проростає серед болота й несе у світ прекрасне, нове, незбагненне, так і Тарас Шевченко, народжений в кріпацькій родині серед бідності й панської жорстокості, став великою, освіченою людиною. Він – геній, світило української нації, пророк.
Сьогодні, за іронією долі, Україна, як і у свою минувшину, вимушена боротися за власні мову, волю, самобутність із загарбниками, що претендують на її землі. Саме тому твори Шевченка не вицвітуть з часом, не втратять барв, а залишаться актуальними на віки-віків. Навіть тепер до сучасних подій в Україні можна тісно пов'язати цитату одного з творів митця: "Світає, край неба палає…".
І дійсно, сьогодні на Сході України знову встає криваве Сонце війни – ненажерливе, безпощадне, непрохане й злісне… Україна в черговий раз стоїть, зціпивши зуби, захищаючи себе й своїх дітей.
"Мати сина в доріженьку слізно проводжає"… Ці слова Шевченка, як ніколи, зрозумілі сучасному людству, від них холоне в грудях і на душі гірко. Скільки українських матерів чекають своїх дітей, молодих хлопців, з війни? Скільки кривавих сліз пролито над могилами хоробрих солдатів заради нас, українців, заради майбутнього?
"Іди, іди, мій синочку, та не забувайся, через чотири неділеньки додому вертайся". Ось і сьогодні весь народ молить Бога, Всевишнього Творця спасти життя його дітей, щоб повернулися живі, здорові, щоб, нарешті, Батьківщина-мати здобула жадану волю й Незалежність, щоб на Сході зійшло Сонце у мирному небі, щоб не згасла рідна мова і не потьмяніла на сторінках історії славна гетьманщина-минувшина…
Сьогоднішні буремні події стали переломним моментом в ході історії. Україна, нарешті, остаточно "встала з колін" і "рве на собі злощасні кайдани". Дорогою ціною, ціною крові найкращих своїх синів, але ми все ж здобуваємо волю свою і щиро виконуємо Шевченків заповіт.
Поет напише про весну.
Поет описує красу.
Поет розкаже, що болить.
Поет розчулить і навчить.
В Поета Муза – кращий друг.
Поет лікує від недуг.
Поет мандрує по світах
Із золотим пером в руках.
Поет – прекрасного слуга,
Його вірші – азартна гра.
Поет – безумець. Геній він!
І піднімається з руїн
Поета доля нелегка,
Бо правда – не п'янка. Гірка.
Поет страждає. Він – борець,
Він досягає до сердець.
Дух його сильний, він –
бунтар!
І з душ людей зніме тягар.
х х х
Пише Поет. І він живе.
Пише про всіх, пише про все.
Пише крізь сльози і через
сміх.
Пише про мертвих і для
живих.
Пише для тих, в кого чиста
душа.
Та хто опише Поета життя?
Валерія МОЗГОВА,
5 клас Ковельської міської гімназії.
Залишити коментар