Новорічний серпантин: і жартома, і всерйоз
Сьогодні, нарешті, – справжній український Новий рік. Бо в далекі часи 14 січня, після Різдва Христового, наші предки святкували прихід новоріччя, щедрували, засівали на щастя і добро.
На жаль, в силу різних причин все "змінилося" у наших календарях за попередньої безбожної влади. Однак старі люди добре знають: 13 січня – "багатий вечір", "Меланки" або "щедруха", а наступного дня – другий "празник" – Святого Василя, Новий рік за старим стилем, обрізання Господнє.
Однак хто б і як не відзначав зимові свята, найголовніше, щоб у душі були мир і спокій, добро, Боже благословення і віра у зміни на краще.
Тож із старим Новим роком, дорогі земляки! Щастя, здоров'я, благополуччя на довгі і благії літа.
Охрім СВИТКА.
Шановний Охріме Свитко!
Пропоную читачам "Вістей Ковельщини" зимово-святкові анекдоти. Посміхніться в Новому році! Хай 2016-ий буде веселим. З Новим роком Вас, весь колектив газети і друкарні! З Новим роком всіх читачів "Вістей Ковельщини"!
Перед Новим роком Манька тягне з хати ліжко.
– Куди ти його сунеш? – запитує кума.
– Хочу викинути, на ньому я зрадила чоловікові.
– Дивачка! В такому разі мені довелося б викинути всі меблі. В хаті залишилась би одна люстра. Хоча… Мій чоловік такий витівник!
– Поверніться! – крикнув міліціонер п'яному, який вийшовши 1 січня із ресторану, і переходив вулицю в забороненому місці.
– Не можу, – відповів чоловік, – у мене немає більше грошей.
Два п'яниці домовилися, що з Нового року, хто дістане пива, телефонує іншому, що купив газету; дістане вина – брошуру; дістане горілки – телефонує, що купив книгу.
Наступного ранку один телефонує до іншого:
– Петре, приїжджай! Дядько Василь із села приїхав, рукопис привіз!
Під час зустрічі Нового року із ресторану виходить злегка сп'яніла дама і, піднявши руку, зупиняє таксі:
– Таксі?
– Так.
– Вільний?
– Так.
– Потанцюємо?
Два молодика катаються на лижах у горах. Тиждень катаються, другий. Засумували за домом.
– Оце якби заплющив очі і розкрив – а ти вже вдома, то що зробив би в першу чергу? – запитує один.
– Займався б коханням з дружиною, – відказує другий.
– А я зняв би лижі, – сказав товариш.
Чоловік з дружиною дивляться фігурне катання. Він каже:
– З цією фігуристкою ох і виконав би я довільну програму!..
Дружина – роздратовано:
– Ти обов'язкової, як треба, не можеш…
– Дядьку, а нащо Ви шапку підв'язали?
– Щоб вуха не мерзли.
– Тю, а я думав, щоб пика не репнула.
Із колекції Ігоря ВИЖОВЦЯ.
Спускається Небо додолу,
Приносить Різдво до двору.
У радощах серця-зору
Молитва збагачує душу-мову.
Сніг-сніжок поспішає в дорогу,
Встеляє стежину до отчого дому.
Засяє сузір'я долі-намиста
У снах-островах дитинства.
Ріжок Новоріччя лунає,
Колиска Різдвяна гукає.
На Божу Любов і на ласку –
Незайману зоряну казку.
Новий іде Рік – блаженний Рік!
Бажання линуть на поріг.
Палає мрія ув очах,
Надія кличе: "В добрий час!.."
Новий йде Рік – верховний Рік!
Дитя зродилося на світ.
Зайшла Зоря Різдвяна в дім,
Як долі оберіг – благих і довгих літ.
Гостинно рік Новий іде до хати,
У долі рід-народу шле радощі серцям.
Освячує любові-благодаті
Світилом Віфлеємського Творця.
Звеличує у вірі сподівання,
Розкрилює вершини майбуття.
Молитвою Різдвяного єднання
Збагачує миттєвості життя.
У Вічності щедрує повсякчасно,
З вертепом колядує день і ніч.
Благословляє світ промінням ясним,
Боже одкровення шле, як оберіг.
Засівай щедрий колос Божий –
Рік Новий до господи спішить.
Виграють по-Різдвяному дзвони –
Зчинять супровід долі умить.
Нова радість засяє блаженно,
У світлиці – зірниця зійшла.
З Новим Роком!" – з небес лине Голос,
"З Новим Роком!" – звітує Земля…
Хрести дзвіниць – у перевеслі дзвону
На видноколі зір-вершин.
Серця горять молитвою святою,
У світочі-душі – клич рідної землі.
Всевишній оберіг палає краєм,
Пречиста мати сповила Дитя.
Світ Новоріччя – сонячним розмаєм
Шле Україні Божу долю на життя.
Плекай, народе, хліб-сіль Різдвяний,
Звеличуй милість Янгола-взірця.
У храмі-вівтарі соборності-звитяги
Сіяє непоборності зоря!..
Запалює свічі Свят-віче,
Молімось, народе, у мирі щоб жити.
Цілюще гряде Боже слово,
Борня правди кує кредо-зерно долі…
З Новим Роком, добрі люди!
Із Різдвом, краяни миролюбні!
Віра – непереможна зброя,
Хай святиться України воля!..
Іван ЯРОШИК.
В новорічну ніч до мене
Хтось тихо постукав.
Відчиняю я і бачу:
Якийсь дід притупав.
Весь в снігу, немов із казки.
Блимає очима.
Наче рак, червоний «шнобель»,
А в руках — дубина.
Зупинивсь він біля мене
Й лепече: «Марусю!..»
А я йому у відповідь:
«Сідайте, дідусю!»
«Та хіба не бачиш, мила, —
Мовив голос кволий. —
Я ж твій Гриць,
стрічав під лісом
Новий рік в Миколи...»
Врешті-решт я упізнала
Патлатого Гришу,
Який в селі не образив
Навіть малу мишу.
А тут хильнув і утратив
Весь «компас надії»,
Опинився мимоволі —
В іншої Марії.
Відправила б я одразу
Його до дружини,
Але жаль чомусь так стало,
Неначе дитини.
Приголубила, роззула
Нічного приблуду.
«Не пущу, бо ще потрапиш
У собачу буду.
Будеш довго пам’ятати
Жіночу принаду.
Лягай в ліжко і не думай
Про сімейну зраду.
І затям, будь ласка, Грицю,
Істину одвічну:
Яких див лиш не буває
У ніч новорічну!»
Микола Юрчишин.
Залишити коментар