Допомога для побратимів
Чергову передноворічну поїздку організував Волонтерський центр при Ковельській районній раді, відрядивши у Східні області нашої країни близько 3 тонн гуманітарного вантажу, зібраного мешканцями Ковельщини та Ковеля для військовослужбовців 14-ї, 24-ї та 28-ї бригад.
Волонтери на чолі з Ігорем Верчуком традиційно повезли побратимам крім продуктів харчування ще й гарну пісню. Адже в складі делегації їхали відомі на Волині виконавці авторських пісень Микола Більшевич та Степан Петрусь. Аби приємні миті новорічних свят військові відчули у зоні АТО, учні шкіл міста Ковеля та Ковельщини підготували різдвяні сувеніри.
Висловлюємо вдячність всім, хто допомагав формувати гуманітарний вантаж: сільським та селищним радам, педагогам, дітям та батькам закладів освіти м. Ковеля та Ковельщини, релігійній громаді Свято-Георгієвського храму смт Голоби та особисто настоятелю храму ієромонаху Ніфонту, настоятелю Свято-Благовіщенського собору м. Ковеля отцю Василю Мичку, Ковельській філії "Союз Українок", Ковельській станиці братства вояків УПА ім. полковника Клима Савура, ГО "Майдан Гідності", приватним особам Олені Місюрі, Василю Русіну, Сергію Гетьману та Наталі Тхоржевській.
Волонтерський центр при Ковельській районній раді.
l
Польові нариси “Скелі”
“Я хотів би,
щоб він жив...”
Ми переможемо лише тоді, коли
усвідомимо,
що за Україну треба не вмирати,
а вбивати.
Г. Сковорода.
"Полюби ближнього свого, як самого себе", – вчить Святе Письмо. Про це "Карп" знав ще змалечку. А чи можна полюбити ближнього свого – ворога, який щохвилини спостерігає за тобою крізь проріз прицілу, і чи треба любити такого ближнього – про це "Карп" думав щоразу, як випадала хвилина вільного часу.
Думав, шукав відповіді, шукав і не знаходив. Лишень в одному був переконаний, що не з любов'ю прийшли зайди. Ой, не з любов'ю! І тепер вони його, сущого, на своїй землі змушують не любити – ой, не любити. Вбивати!
Пригадав той бездумний та нахабний штурм “казачків”. Після щільного мінометного обстрілу вони пішли в атаку на їхню висотку. Швидко маневруючи, вели шквальний вогонь, не шкодуючи боєприпасів.
Якби цей напад був навесні, може, хлопці і не втримали б оборону, але наприкінці літа вже були навчені багато чому. І тому паніки не було…
"Карп" зі своєї позиції короткими і прицільними чергами бив по наступаючих “казачках”, і коли один із них наблизився на коротку відстань, "Карп" одиночним пострілом, майже не прицілюючись, зупинив його. Той на коротку хвильку ніби застиг, далі впав на коліна і впав на землю.
Ця жахлива (тепер в спогадах) картина для "Карпа" прокручувалась, ніби в сповільненій зйомці, і йому видавалось, що він бачив обличчя і очі того, в кого поцілив.
В такі хвилини "Карп" міцно стискав голову руками і в думках запитував того "казачка": "Навіщо ти прийшов на мою землю?! Що ти тут згубив, чи хотів знайти?!" А вголос повторював: "Я хочу, щоб він жив, але тільки в себе на Ставропіллі чи на Донщині, чи на Рязанщині".
"Карп" так хотів, щоб той жив на своїй землі. " Я тоді любив би його, як ближнього свого", – повторював в молитвах, звертаючись до Всевишнього з мольбою про прощення йому як вільних гріхів, так і невільних. Ще він благав у Господа простити гріхи і тому чужаку.
Господи, прости і йому гріхи його.
Ігор Верчук (Скеля).
Народ і армія – єдині
Допомога для побратимів
Чергову передноворічну поїздку організував Волонтерський центр при Ковельській районній раді, відрядивши у Східні області нашої країни близько 3 тонн гуманітарного вантажу, зібраного мешканцями Ковельщини та Ковеля для військовослужбовців 14-ї, 24-ї та 28-ї бригад.
Волонтери на чолі з Ігорем Верчуком традиційно повезли побратимам крім продуктів харчування ще й гарну пісню. Адже в складі делегації їхали відомі на Волині виконавці авторських пісень Микола Більшевич та Степан Петрусь. Аби приємні миті новорічних свят військові відчули у зоні АТО, учні шкіл міста Ковеля та Ковельщини підготували різдвяні сувеніри.
Висловлюємо вдячність всім, хто допомагав формувати гуманітарний вантаж: сільським та селищним радам, педагогам, дітям та батькам закладів освіти м. Ковеля та Ковельщини, релігійній громаді Свято-Георгієвського храму смт Голоби та особисто настоятелю храму ієромонаху Ніфонту, настоятелю Свято-Благовіщенського собору м. Ковеля отцю Василю Мичку, Ковельській філії "Союз Українок", Ковельській станиці братства вояків УПА ім. полковника Клима Савура, ГО "Майдан Гідності", приватним особам Олені Місюрі, Василю Русіну, Сергію Гетьману та Наталі Тхоржевській.
Волонтерський центр при Ковельській районній раді.
Польові нариси “Скелі”
“Я хотів би, щоб він жив...”
Ми переможемо лише тоді, коли усвідомимо,
що за Україну треба не вмирати, а вбивати.
Г. Сковорода.
"Полюби ближнього свого, як самого себе", – вчить Святе Письмо. Про це "Карп" знав ще змалечку. А чи можна полюбити ближнього свого – ворога, який щохвилини спостерігає за тобою крізь проріз прицілу, і чи треба любити такого ближнього – про це "Карп" думав щоразу, як випадала хвилина вільного часу.
Думав, шукав відповіді, шукав і не знаходив. Лишень в одному був переконаний, що не з любов'ю прийшли зайди. Ой, не з любов'ю! І тепер вони його, сущого, на своїй землі змушують не любити – ой, не любити. Вбивати!
Пригадав той бездумний та нахабний штурм “казачків”. Після щільного мінометного обстрілу вони пішли в атаку на їхню висотку. Швидко маневруючи, вели шквальний вогонь, не шкодуючи боєприпасів.
Якби цей напад був навесні, може, хлопці і не втримали б оборону, але наприкінці літа вже були навчені багато чому. І тому паніки не було…
"Карп" зі своєї позиції короткими і прицільними чергами бив по наступаючих “казачках”, і коли один із них наблизився на коротку відстань, "Карп" одиночним пострілом, майже не прицілюючись, зупинив його. Той на коротку хвильку ніби застиг, далі впав на коліна і впав на землю.
Ця жахлива (тепер в спогадах) картина для "Карпа" прокручувалась, ніби в сповільненій зйомці, і йому видавалось, що він бачив обличчя і очі того, в кого поцілив.
В такі хвилини "Карп" міцно стискав голову руками і в думках запитував того "казачка": "Навіщо ти прийшов на мою землю?! Що ти тут згубив, чи хотів знайти?!" А вголос повторював: "Я хочу, щоб він жив, але тільки в себе на Ставропіллі чи на Донщині, чи на Рязанщині".
"Карп" так хотів, щоб той жив на своїй землі. " Я тоді любив би його, як ближнього свого", – повторював в молитвах, звертаючись до Всевишнього з мольбою про прощення йому як вільних гріхів, так і невільних. Ще він благав у Господа простити гріхи і тому чужаку.
Господи, прости і йому гріхи його.
Ігор Верчук (Скеля).
Залишити коментар