Різдвяні дарунки для воїнів8 січня, на Різдвяні свята, вокальний гурт НВК смт Голоби "Гомін" під керівництвом Лук`янчук Г. І. разом з настоятелем селищного Свято-Георгіївського храму ієромонахом Ніфонтом (Омельчуком) відвідали бійців, поранених у зоні АТО, які нині лікуються в Луцьку.
Виїжджали ми вранці, і я дуже хвилювалася дорогою, адже про війну лише чула. Вона калічить і забирає долі невинних людей, які мріють жити просто і щасливо. Це несправедливо й дуже жорстоко. А сьогодні я мала зустрітися з тими, хто захищав мене і мою родину. Відразу згадала свого двоюрідного брата Василя. Цілий рік кидала його війна із бою в бій. Дякую Всевишньому за його збережене життя, за повернені щасливі посмішки його рідних...
В Луцьк ми привезли подарунки для військовослужбовців: музичні віншування та різдвяні випечені ягнята від голобської громади. Напередодні декілька вечорів у церковній хатині отця Ніфонта працювала парафіяльна "фабрика солодощів": мої односельці пекли, глазурували, розписували ягнят та домашнє печиво. Свій внесок в оформлення подарунків зробили і вихованці та педагоги дитячого реабілітаційного центру "Диво".
Перша зупинка була у Волинському обласному госпіталі інвалідів та ветеранів війни. Там ми вітали бійців АТО зі святами, співали колядки, вручали подарунки. Дивлячись у їхні щасливі очі, ми розуміли, що приїхали недарма. А через деякий час наші колядки лунали вже у Луцькому військовому госпіталі, де всі разом дякували за захист України і бажали пораненим швидкого одужання та миру.
Вже ближче до вечора завершилася наша подорож. Втомлені, але щасливі поверталися додому. Ми вдячні отцю Ніфонту за організацію поїздки.
Побачення з пораненими бійцями залишило глибокий слід у моїй душі. Відчуваю біль і тривогу… Але надіюсь — ні, вірю, що буде мир!
Анастасія Поліщук,
учениця 7-А класу НВК смт Голоб, солістка гурту "Гомін".
НА ЗНІМКАХ: на парафіяльній “фабриці солодощів”; юні колядники у Луцькому військовому госпіталі.
Фото з архіву автора.
Залишити коментар