Добрі справи наших земляків
Про них повідомляють читачі газети у листах до редакції
Ось і закінчився 2015-ий рік, тож попереду – багато всього нового. Тепер, коли 2016-ий вступив у свої права, сміливо можна підбити підсумки того, що вже в минулому. Якщо говорити конкретно, то в Козлиничах за 12 місяців зроблено багато хороших справ, за якими стоять добрі, щирі душею люди, котрі з дня у день творили і творять історію свого села. Саме про них і йтиме мова далі.
Для прикладу, робота у сфері культури вимагає бути не тільки добрим співаком та організатором – вона потребує ще й навиків неабиякого психолога, уміння підійти до того чи іншого, зацікавити та викресати вогонь бажання, бо "… не співає душа останнім часом…", і "роботи багато", а ще одна з основних причин – війна…
Та ми старались, щоб догодити усім. Якщо ж когось і обділили увагою – вибачайте.
Проте нині буду говорити про тих незмінних, без яких не обходиться жоден захід в нашому селі.
Не так давно ми підготували концерт до Дня працівників сільського господарства, куди запросили керівника СТзОВ "Заповіт" Поліну Климчук і тих, хто трудиться в товаристві.
Найменші учасники святкової програми заспівали для присутніх про хліборобський коровай.
Жіноча вокальна група у складі Т. Якимчук, Н. Базильчук, Лариси Яцук, О. Дуди, С. Оксенюк, Л. Войтюк та Людмили Яцук порадували українськими народними піснями.
Гуморески Павла Глазового майстерно читав М. Парат. Молодь села, а це – Д. Потолков, В. Копієвський, В. Шемейко, С. Скрипчук та О. Абрамчук вдало розіграли комедійні мініатюри.
Але найголовнішою подією цього заходу стало те, що до нас приїхали гості, – аматори сцени Луківського клубу (до них ми згодом теж поїхали із виступом).
Теплих слів на свою адресу заслуговує завідуюча Луківським клубом Людмила Яцук. Ще із самого малечку вона полюбила пісню та баян, тож не дивно, що згодом ця любов переросла в улюблену професію. Довгий час жінка була учасницею районного колективу "Вишиванка". Вона – людина світлої і доброї душі, завжди готова прийти на допомогу іншим.
Незважаючи на те, що пані Людмила вже три з половиною роки бореться із підступною хворобою, в час, коли недуга трішки відступає, аматорка сцени раз за разом робить для своїх людей свято.
"Наш керівник – людина із сильним характером й вольовою натурою, – надихає нас на творчість", – так говорять про неї дівчата-артисти. Серед них – А. Семенюк, А. Санько, О. Кравчук, Л. Колядинська, Л. Козак та О. Сичук.
Тож нехай Бог дає Вам сили і наснаги творити й надалі, радувати оточуючих, пані Людмило!
Люди завжди розуміли, що із піснею живеться набагато легше. Ось як говорить колишня доярка із села Луківка Ганна Романюк:
"Ми завжди збиралися на роботу раніше, аби поспівати. Так випало, що в нас якраз тоді хата будувалася: то людей нагодуй, то хазяйство попорай… Прийду, бувало, на ферму – і завше спізнюся. Всі пісні вже переспівали, ще й нову вивчити встигли. Тож мені зоставалось тільки корів прив'язувати і доїти. Образливо було аж до сліз…".
А ще, слід зауважити, що ми відкрили, мабуть, не такий вже й новий спосіб знаходити обдарованих людей. Так, до пісні "Пішла мати до роду гуляти" ми задумали інсценізацію за участю добровільних учасників із залу, що викликало неабиякий інтерес серед присутніх.
Наш святковий захід називався "Мій хліборобе, земля твоя свята!". Сміливо погоджуюсь із Ніною Шугніло, бо таки свята наша земля, якщо народжує і плекає хороших людей.
Душевно і щиросердечно співала про рідне село Ліза Войтюк. Від проникливого і мелодійного звучання в багатьох глядачів на очі наверталися сльози.
Мушу також зазначити, що так звані обмінні концерти ми практикуємо давно. Ще минулої весни аматори будинку культури с. Козлинич об'їхали сусідні села із виставою (ще й грошей при цьому назбирали для потреб воїнів АТО). А 14 жовтня на День Захисника Вітчизни учасники художньої самодіяльності побували у Ситовичах і знову у тій же добре знайомій Луківці.
Хочеться зупинитися трішки на вищезгаданій виставі. Ніколи не забудемо, як ми творили нашого "Кума-ізобрєтатєля" разом із В. Олексюком, Р. Оксенюком, А. Ганчук та В. Літвінчуком. Можна сказати лише одне: пересипана українськими піснями вистава мала неабиякий успіх. Тоді іще з нами співали О. Басюк та Н. Олексюк.
Отож, шановні наші артисти! Ви – на вагу золота, а то – й дорожчі. Низький уклін Вам за Ваші старання. Пам'ятайте: без Вас би наше сьогодення було б одноманітним. Та іскорка азарту, яку запалюєте Ви в серцях людей, піднімає їх на великі звершення.
Нехай же все ладиться в житті усіх тих, хто так наполегливо і самовіддано створює святкову атмосферу для інших. Миру, злагоди в домівках й благополуччя у Новому 2016-му році!
Наталія БАЗИЛЬЧУК, директор будинку культури села Козлинич.
НА ЗНІМКАХ: під час проведення культурно-масових заходів у Козлиничах.
Фото з архіву
закладу культури.
Залишити коментар