Свято відбулося
Нещодавно в Ковельському професійному ліцеї відбулося свято – відзначення 48-ої річниці з дня його народження. Традиційно запрошеними були й ветерани цього, рідного для багатьох, навчального закладу.
В фойє привітною посмішкою нас зустріла методист ліцею Любов Масловська і провела до кабінету Юрія Сєркова – заступника директора ліцею по навчально-виховній роботі, де на нас чекав гарячий чай і задушевна бесіда із Юрієм Олексійовичем, якого ми, ветерани, просто обожнюємо.
У розмові він жалкував, що із багатьох запрошених на свято прийшло лише шестеро ветеранів – Михайло Денисюк, Лев Медецький, Юрій Лозовицький, Василь Дзявульський, Людмила Стахорська та автор цих рядків.
Почався перший етап свята. В кабінет Юрія Сєркова зайшли майстри, класні керівники і запросили нас, ветеранів, зустрітися із їхніми вихованцями.
Для мене такі зустрічі – завжди особлива подія. І от, надзвичайно хвилюючись, переступаю поріг кабінету, де мене (як і колись) чекають дівчата – група вишивальниць. Відразу повертаюсь у молодість, і здається, що я звідси ніколи й не йшла. Так захопилась розповіддю про своє життя, про минуле нашого училища, що не помітила, як і підійшов час прощатись.
Другий етап свята розпочався в актовій залі ліцею. Із вітальним словом до присутніх звернувся директор Сергій Антонюк, який повідомив, що за підсумками двох останніх років колектив ліцею досяг значних успіхів – посідає перше місце серед всіх навчальних закладів профтехосвіти Волині. Також нам стало відомо, що в минулому навчальному році "Євроклуб" Ковельського ліцею був визнаний найкращим в області.
Престиж ліцею ще й в тому, що у цьому році по набору учнів закладу показав найкращі результати. Ще дуже нам імпонували у виступі директора позитивні відгуки про нас, ветеранів, вірних друзів закладу, яких Сергій Миколайович обіцяв традиційно запрошувати на подібні заходи, свята ліцею, незалежно від труднощів життя.
Такий оптимізм директора вселив віру, що наше рідне училище, а сьогодні – Ковельський професійний ліцей, буде не просто існувати, а процвітати. Дай, Боже, щоб так і було!
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять педагогів, майстрів, інших працівників ліцею, які відійшли у Вічність, залишивши назавжди свій слід в багатолітній історії закладу.
Керівник художньої самодіяльності ліцею Сергій Кіпень підготував святковий концерт. Вірші, пісні, жартівливі сценки у майстерному виконанні учнів додали піднесеного настрою.
Про деякі миттєвості ліцейного сьогодення та здобутки навчального закладу ми дізнались із відеофільму.
Заключним акордом свята був виступ духового оркестру ліцею, незмінним керівником якого багато років є наш ветеран Федір Гайдамашук (навічно закоханий в музику). Нас вразила віртуозна гра музикантів, а ще їх нова форма – чорні, білі сорочки, пошиті й оздоблені "золотими" руками вишивальниць ліцею.
Кожен раз, коли ми приходимо сюди, то бачимо щось нове – чи то в оформленні кабінетів і майстерень, чи то в придбанні технічного забезпечення – і настрій підіймається, адже ми відчуваємо, як директор Сергій Антонюк вболіває за наш навчальний заклад.
Сьогодення тяжке, але ми спокійні за майбутнє ліцею (нашого рідного училища №7), який назавжди залишається для нас рідним домом.
Марія Батраченко,
ветеран Ковельського
професійного ліцею
(училища №7).
Нещодавно в Ковельському професійному ліцеї відбулося свято – відзначення 48-ої річниці з дня його народження. Традиційно запрошеними були й ветерани цього, рідного для багатьох, навчального закладу.
В фойє привітною посмішкою нас зустріла методист ліцею Любов Масловська і провела до кабінету Юрія Сєркова – заступника директора ліцею по навчально-виховній роботі, де на нас чекав гарячий чай і задушевна бесіда із Юрієм Олексійовичем, якого ми, ветерани, просто обожнюємо.
У розмові він жалкував, що із багатьох запрошених на свято прийшло лише шестеро ветеранів – Михайло Денисюк, Лев Медецький, Юрій Лозовицький, Василь Дзявульський, Людмила Стахорська та автор цих рядків.
Почався перший етап свята. В кабінет Юрія Сєркова зайшли майстри, класні керівники і запросили нас, ветеранів, зустрітися із їхніми вихованцями.
Для мене такі зустрічі – завжди особлива подія. І от, надзвичайно хвилюючись, переступаю поріг кабінету, де мене (як і колись) чекають дівчата – група вишивальниць. Відразу повертаюсь у молодість, і здається, що я звідси ніколи й не йшла. Так захопилась розповіддю про своє життя, про минуле нашого училища, що не помітила, як і підійшов час прощатись.
Другий етап свята розпочався в актовій залі ліцею. Із вітальним словом до присутніх звернувся директор Сергій Антонюк, який повідомив, що за підсумками двох останніх років колектив ліцею досяг значних успіхів – посідає перше місце серед всіх навчальних закладів профтехосвіти Волині. Також нам стало відомо, що в минулому навчальному році "Євроклуб" Ковельського ліцею був визнаний найкращим в області.
Престиж ліцею ще й в тому, що у цьому році по набору учнів закладу показав найкращі результати. Ще дуже нам імпонували у виступі директора позитивні відгуки про нас, ветеранів, вірних друзів закладу, яких Сергій Миколайович обіцяв традиційно запрошувати на подібні заходи, свята ліцею, незалежно від труднощів життя.
Такий оптимізм директора вселив віру, що наше рідне училище, а сьогодні – Ковельський професійний ліцей, буде не просто існувати, а процвітати. Дай, Боже, щоб так і було!
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять педагогів, майстрів, інших працівників ліцею, які відійшли у Вічність, залишивши назавжди свій слід в багатолітній історії закладу.
Керівник художньої самодіяльності ліцею Сергій Кіпень підготував святковий концерт. Вірші, пісні, жартівливі сценки у майстерному виконанні учнів додали піднесеного настрою.
Про деякі миттєвості ліцейного сьогодення та здобутки навчального закладу ми дізнались із відеофільму.
Заключним акордом свята був виступ духового оркестру ліцею, незмінним керівником якого багато років є наш ветеран Федір Гайдамашук (навічно закоханий в музику). Нас вразила віртуозна гра музикантів, а ще їх нова форма – чорні, білі сорочки, пошиті й оздоблені "золотими" руками вишивальниць ліцею.
Кожен раз, коли ми приходимо сюди, то бачимо щось нове – чи то в оформленні кабінетів і майстерень, чи то в придбанні технічного забезпечення – і настрій підіймається, адже ми відчуваємо, як директор Сергій Антонюк вболіває за наш навчальний заклад.
Сьогодення тяжке, але ми спокійні за майбутнє ліцею (нашого рідного училища №7), який назавжди залишається для нас рідним домом.
Марія Батраченко,
ветеран Ковельського професійного ліцею (училища №7).
Залишити коментар