Коли душа молода і щира…
Є люди, які не підвладні рокам. Скільки б їм не накувала зозуля, вони почуваються молодими і бадьорими, активними і непосидючими.
До таких належить і ковельчанин Георгій Павлович Баран. Цими днями йому виповнилося 65. Однак він не відчуває ваги літ, бо постійно в русі, улюблених справах, яких у нього дуже багато.
Георгій Павлович — ветеран торгівлі і громадського харчування. Його знають сотні жителів міста, адже працюючи в комбінаті громадського харчування (був такий колись) і займаючи відповідальну посаду заступника директора, він багато сил і вміння віддавав організації обслуговування своїх земляків, задоволенню їх потреб і запитів, бо знав: у цьому — запорука їх міцного здоров'я, доброго самопочуття, високої працездатності. Адже в ті часи комбінат харчував тисячі ковельчан, мав своє підсобне господарство, заклади торгівлі, ресторани, кафе, їдальні.
Після того, як комбінат громадського харчування в силу різних причин припинив свою діяльність, Георгій Баран не опустив руки, а продовжував займатися підприємництвом. Разом із дружиною Валентиною Вікторівною налагодили сімейний бізнес. ТзОВ "Любисток" — знана і популярна фірма на Ковельщині. Кафе "Українські страви", "Варенички" славляться зразковим обслуговуванням, смачними стравами. Недаремно тут ніколи не буває порожньо. Люди йдуть сюди, аби в затишній, майже домашній атмосфері відзначити сімейні та колективні торжества-події. Коли трапляється біда, у таких випадках працівники ТзОВ теж приходять на допомогу, організовуючи поминальні обіди.
Нещодавно за активної участі ювіляра відкрився продовольчий магазин "Укроп" на вулиці Володимирській (поруч із кафе "Варенички"). Тут — широкий вибір продуктів харчування, хлібобулочних і ковбасних виробів, фруктів і овочів, м'яса тощо. Ціни помірні, а тому в порівняно невеликому магазині багатолюдно завжди.
Незважаючи на зайнятість роботою, яка вимагає підприємливості, спритності, діловитості, творчого пошуку, Георгій Павлович знаходить час на цікаве дозвілля. Він — пристрасний природолюб, заповзятливий грибник. При чому з лісу ніколи не повертається з порожніми кошиками. Він знає "потаємні", тільки йому відомі місця, де завжди ростуть боровики, червоноголовці, бабки. Далеко чоловік не їздить велосипедом або стареньким автомобілем, а збирає гриби в приміських посадках. Для нього ніколи немає неврожайного грибного сезону, бо щороку повертається додому з повним кошиком дарів лісу.
Особливо щастить на "білі". Він, як-то кажуть, напам'ять вивчив місця, де можна розраховувати на добрий "урожай". Цікаво, що щастить йому з ранньої весни до пізньої осені. Мабуть, коли б у Ковелі знайшовся ентузіаст і організував змагання серед грибників, впевнений: чемпіоном став би герой цієї розповіді.
Але "чемпіон" він і ще в одній галузі — колекціонуванні чоловічих краваток. Про це писали багато волинських і всеукраїнських газет, бо подібне хобі сьогодні зустрінеш не так і часто, якщо зустрінеш взагалі. А Георгій Павлович — фанат збирання краваток, чим займається багато років поспіль. Нині його колекція налічує понад 10 тисяч екземплярів. І це ще не край.
— Збиратиму й надалі, — усміхається пан Георгій.
Мушу відзначити ще одну рису характеру ювіляра — його щирий, непідробний патріотизм. Він палко любить рідну Україну, ненавидить її ворогів, а також тих, хто свідомо чи несвідомо підігрує Путіну та його камарильї. До таких відносить і вітчизняних корупціонерів, скоробагатьків, зарозумілих чиновників-бюрократів, котрі наживаються на людських злиднях і бідах. Тому з великою симпатією ставиться до ідей Євромайдану і дуже журиться від того, що нинішня київська влада в багатьох випадках не виконує вимог Революції Гідності.
Георгій Павлович і Валентина Вікторівна — знані у Ковелі меценати і спонсори. Вони постійно надають допомогу громадським організаціям, які опікуються малоімущими категоріями людей, службам, котрі турбуються про долі дітей-сиріт, позбавлених батьківської опіки. От і напередодні дня Святого Миколая, Новорічно-Різдвяних свят така допомога була надана на прохання служби у справах дітей, відділу сім'ї та молоді міськвиконкому.
Журналісти "Вістей Ковельщини" — і ті, що працюють нині, і ті, що перебувають на заслуженому відпочинку, — знають Георгія Барана, як активного читача й передплатника місцевої газети. Він завжди уважно знайомиться з її публікаціями, відверто ділиться думками з приводу прочитаного, в разі потреби висловлює свої пропозиції і зауваження. Разом із дружиною не раз допомагали у безкоштовній передплаті "Вістей Ковельщини" тим, хто цього потребує, — ветеранам війни і праці, інвалідам, самотнім громадянам.
23 січня цього року, у день ювілею, Георгій Павлович почув багато добрих побажань, щирих зичень. Адже у нього — багаточисельна родина, є чимало друзів, знайомих, колег по роботі. До їх поздоровлень хочемо приєднатися й ми, працівники редакції, і подарувати такі поетичні рядки:
Вам у цей день від нас усіх —
Щасливих днів і неба голубого,
Усмішок, Сонця, радості життя
І щастя в світі молодого.
Хай день наповниться весною,
Святковим настроєм — душа,
А доля кришталевою росою
Вмивається, як квітка весняна.
Хай будуть дороги щасливі і чисті,
Багаті на успіх, тепло і пісні,
А очі завжди хай горять променисто —
Від щирого серця бажаємо ми!
Михайло КУЗЬМУК.
НА ЗНІМКАХ: Георгій БАРАН; окремі експонати із колекції краваток.
Фото з домашнього архіву.
Є люди, які не підвладні рокам. Скільки б їм не накувала зозуля, вони почуваються молодими і бадьорими, активними і непосидючими.
До таких належить і ковельчанин Георгій Павлович Баран. Цими днями йому виповнилося 65. Однак він не відчуває ваги літ, бо постійно в русі, улюблених справах, яких у нього дуже багато.
Георгій Павлович — ветеран торгівлі і громадського харчування. Його знають сотні жителів міста, адже працюючи в комбінаті громадського харчування (був такий колись) і займаючи відповідальну посаду заступника директора, він багато сил і вміння віддавав організації обслуговування своїх земляків, задоволенню їх потреб і запитів, бо знав: у цьому — запорука їх міцного здоров'я, доброго самопочуття, високої працездатності. Адже в ті часи комбінат харчував тисячі ковельчан, мав своє підсобне господарство, заклади торгівлі, ресторани, кафе, їдальні.
Після того, як комбінат громадського харчування в силу різних причин припинив свою діяльність, Георгій Баран не опустив руки, а продовжував займатися підприємництвом. Разом із дружиною Валентиною Вікторівною налагодили сімейний бізнес. ТзОВ "Любисток" — знана і популярна фірма на Ковельщині. Кафе "Українські страви", "Варенички" славляться зразковим обслуговуванням, смачними стравами. Недаремно тут ніколи не буває порожньо. Люди йдуть сюди, аби в затишній, майже домашній атмосфері відзначити сімейні та колективні торжества-події. Коли трапляється біда, у таких випадках працівники ТзОВ теж приходять на допомогу, організовуючи поминальні обіди.
Нещодавно за активної участі ювіляра відкрився продовольчий магазин "Укроп" на вулиці Володимирській (поруч із кафе "Варенички"). Тут — широкий вибір продуктів харчування, хлібобулочних і ковбасних виробів, фруктів і овочів, м'яса тощо. Ціни помірні, а тому в порівняно невеликому магазині багатолюдно завжди.
Незважаючи на зайнятість роботою, яка вимагає підприємливості, спритності, діловитості, творчого пошуку, Георгій Павлович знаходить час на цікаве дозвілля. Він — пристрасний природолюб, заповзятливий грибник. При чому з лісу ніколи не повертається з порожніми кошиками. Він знає "потаємні", тільки йому відомі місця, де завжди ростуть боровики, червоноголовці, бабки. Далеко чоловік не їздить велосипедом або стареньким автомобілем, а збирає гриби в приміських посадках. Для нього ніколи немає неврожайного грибного сезону, бо щороку повертається додому з повним кошиком дарів лісу.
Особливо щастить на "білі". Він, як-то кажуть, напам'ять вивчив місця, де можна розраховувати на добрий "урожай". Цікаво, що щастить йому з ранньої весни до пізньої осені. Мабуть, коли б у Ковелі знайшовся ентузіаст і організував змагання серед грибників, впевнений: чемпіоном став би герой цієї розповіді.
Але "чемпіон" він і ще в одній галузі — колекціонуванні чоловічих краваток. Про це писали багато волинських і всеукраїнських газет, бо подібне хобі сьогодні зустрінеш не так і часто, якщо зустрінеш взагалі. А Георгій Павлович — фанат збирання краваток, чим займається багато років поспіль. Нині його колекція налічує понад 10 тисяч екземплярів. І це ще не край.
— Збиратиму й надалі, — усміхається пан Георгій.
Мушу відзначити ще одну рису характеру ювіляра — його щирий, непідробний патріотизм. Він палко любить рідну Україну, ненавидить її ворогів, а також тих, хто свідомо чи несвідомо підігрує Путіну та його камарильї. До таких відносить і вітчизняних корупціонерів, скоробагатьків, зарозумілих чиновників-бюрократів, котрі наживаються на людських злиднях і бідах. Тому з великою симпатією ставиться до ідей Євромайдану і дуже журиться від того, що нинішня київська влада в багатьох випадках не виконує вимог Революції Гідності.
Георгій Павлович і Валентина Вікторівна — знані у Ковелі меценати і спонсори. Вони постійно надають допомогу громадським організаціям, які опікуються малоімущими категоріями людей, службам, котрі турбуються про долі дітей-сиріт, позбавлених батьківської опіки. От і напередодні
Коли душа молода і щира…
Але "чемпіон" він і ще в одній галузі — колекціонуванні чоловічих краваток. Про це писали багато волинських і всеукраїнських газет, бо подібне хобі сьогодні зустрінеш не так і часто, якщо зустрінеш взагалі. А Георгій Павлович — фанат збирання краваток, чим займається багато років поспіль. Нині його колекція налічує понад 10 тисяч екземплярів. І це ще не край.
Залишити коментар