Пам'ятний обідВ процесі будівництва заводу "Ковельсільмаш", яке розпочалося у кінці 1960-х років, його "параметри" зростали: з початкової запланованої чисельності працюючих 2-ох тисяч робітників цей показник зріс до 6 тисяч.
Тому згодом Міністерство машинобудування для тваринництва вирішило побудувати ще великий цех пресованих поковок, якими планувало забезпечити усі свої заводи на території України.
Для вирішення проблем, пов'язаних з будівництвом цього цеху, до Ковеля приїхала повноважна делегація – проектанти на чолі з начальником управління капітального будівництва Міністерства.
Місто повинно було видати технічні умови на забір води для цього цеху. Ми доручили заступнику директора заводу А. Нефьодову, який працював з делегацією, наполягати на будівництві водосховища.
Але це прохання делегація категорично відхилила через велику вартість будівництва. Було вирішено забір води для цеху робити з р. Турії.
Разом з тим, за нашою участю позитивно було вирішено багато інших питань будівництва, зокрема соціального характеру.
Перед від'їздом поважних для нас гостей відбувся дружній обід, де був присутній перший секретар міськкому партії В. Кривцун і я (автор цих рядків).
Коли за обідом настрій наших гостей поліпшився, Віталій Васильович промовив: "Мене дуже хвилює питання водозабору". "У чому тут справа?" – насторожився керівник делегації.
"Ви знаєте, – говорить Кривцун, – Турія – це не велика річка, а річечка. Вона у засушливі літа, які повторюються кожні 3-4 роки, зовсім пересихає".
Настала пауза. Гості стривожено почали перешіптуватись. Раптом керівник делегації каже: "Ми не можемо, не маємо права ризикувати. Іншого виходу нема – будемо будувати водосховище".
Ось так вирішилося досить складе питання, що дало змогу ковельчанам згодом мати гарне водоймище. Нині це – місце відпочинку, занять водними видами спорту, а також риболовлі.
А коли б не той пам'ятний обід, хтозна, чим би усе скінчилося…
Олександр СТРЕКОВ,
голова виконкому Ковельської міської ради у 1971-1981 р.р.
Залишити коментар