І радість, і сльози – такі життя курйози
Як люблю я тихі ранки
Як люблю я тихі ранки
І безлюдні береги,
Де берези-хуторянки
І Петрові батоги.
У коханні все квітує,
Хоч до осені іде,
Та любов цього не чує.
Смуток серце відведе.
Прожену я сірий смуток,
Забуяє білий цвіт.
Хоч років не оминути –
Буде милим цілий світ.
А роки мої багаті
Я закрию на замок.
Хай сидять самотньо в хаті,
Не навіюють думок.
Не розвіють цвіт по плесу,
Не зупинять плин води.
Не зупинять моїх весен,
Їх бурхливої ходи.
Як люблю я тихі ранки:
Річку, ліс, луги, поля.
І в діброві на світанку
Слухать пісню солов'я.
Вечір
Вечірнє Сонце дивиться
прощально,
Таке яскраве і таке сумне.
І гайвороння в небі із
ячанням,
На споминок навіює мене.
Яса янтарне, аж до небокраю,
І річки плин, і озера
кришталь,
І дим-туман, як хмари понад
гаєм,
Мені дарують радість
і печаль.
І темнота, насичена пречисто,
Фарбує в чорний колір
небеса,
Зірки запалює на небі
урочисто,
На луках пахне свіжістю роса.
Вже нічка вечір ковдрою
накрила,
Як стогін, в лісі – скрипи
ясенів.
Думки летять на ніжно-теплих
крилах
У темноту, до добрих
чудо-снів.
Я увісні ширятиму на крилах
У небі з журавлями в унісон
І прилечу до тебе, моя мила:
Охоронятиму я твій чарівний сон.
Ізгой
Трійка перших
президентів
Має щедрі "дивіденди".
Навіть екс-грузини
Їздять в лимузині.
Та четвертий,
“легендарний”,
Лише бачить сни
кошмарні.
Нема ні тачанки,
Ні шапки-вушанки.
А було ж: і "баксів" тонни,
Срібні й золоті батони,
Котлети із зайця
Й страусині яйця.
Як у казці-анекдоті –
Унітази в позолоті.
Все кануло в лету:
І яйця, й котлети,
А в душі лише руїни –
Став ізгоєм для Вкраїни.
Злочин і покарання
Якось-то раз, за хабара
Ведмідь спіймав за хвіст
Бобра.
І в той же день цього заблуду
Відвів прямісінько до суду.
Суддя розглянув суті справу:
Бобра в ставок –
судді… заставу.
Брак виробництва
Сварив якось батько дочку,
Що не випрала сорочку.
– І в кого ж ще така вдача?
Неслухняна і ледача.
Неохайна, "язиката"?
Донька, кричачи, до тата:
– Що, не збагнете нізащо,
Чому я таке ледащо?!
Я з уродження така –
Явний брак виробника.
Сімейний діалог
Дружина:
– Знаєш, скільки мені потрібно грошей на косметику, манікюр, педікюр, вії, брови?
Чоловік:
– А мені поталанило – я гарним уродився.
Від автора
Колись і я був молодий та гарний.
Тепер – тільки гарний.
Віталій ЛИХОБИЦЬКИЙ.
Залишити коментар