Доля, поєднана з піснею…Людська доля… У кожного вона складається по-різному. І, мабуть, єдине, чого не можна змінити в ній, — це хід життєвої дороги, бо у кожного вона своя. І починається, зазвичай, із праці.
У Ніни Петрівни Божук з Облап ця дорога починалась разом із піснею. Ще в початкових класах вчителі відзначали гарний голос дівчинки, а вже незабаром вчителька співів Даша Гаврилівна вивела біляве дівча на сцену сільського будинку культури.
Коли ця тендітна дівчина з великими білими бантами заспівала: "У вербах плакучих краса незрівнянна…", всі були захоплені співочим талантом Ніни.
У багатодітній сім'ї Рижків її одну Бог обдарував талантом гарного голосу. Як і кожна сільська дитина, дівчина допомагала сім'ї по господарству, добре вчилась, співала. Де б не була, що б не робила, — завжди з співанкою.
Відтоді жоден концерт, виступ художньої самодіяльності не обходилися без юної артистки.
А по закінченню школи над вибором професії не довелося довго думати, бо знала, що серце назавжди віддане улюбленій справі — пісні. Відтак, закінчивши Луцьке культосвітне училище, Ніна повернулася у рідні Облапи і розпочала свою роботу у сільському будинку культури.
Жодне свято, а чи якась визначна подія вже не обходилися без виступу Ніни Петрівни та вокальної групи, яка й нині активно працює під її керівництвом.
Пісня поєднала її з чоловіком Володимиром. Вони народили двох доньок і двох синів, яких плекали піснею і любов'ю, радо вивівши їх у люди, поблагословили на шлюб.
І тепер родинне гніздо поповнилось онуками, які радують свою співочу бабусю. А вона, як справжня берегиня роду, пишається своєю працею, численними подяками, похвалами шанувальників, односельчан.
Як і в кожній родині, у Ніни Петрівни теж були свої негаразди, життєві труднощі, та все жінка переносила мужньо. Душу гріла пісня і в радості, і в хвилини смутку. Не здавалась.
І не раз, коли в оселі Божуків збираються діти, онуки, погляди рідних найперше звертаються до берегині роду — матусі, і всі неодмінно співають і про маму, і про родину, і про Україну, і про рідну Волинь… Це й не дивно, адже в пісні їх неньки — щира любов, праця, якій невтомна трудівниця віддала 38 років. Її життєвий шлях в осені, але на зиму ще не повернув.
Тому багата життєва скарбниця нехай розсипає співанки, даруючи людям радість, народну мудрість і хороший настрій, в яких живе щира співоча душа!
За дорученням учасників вокальної групи Облапського будинку культури —
Людмила БОРИСЮК.
НА ЗНІМКУ: учасники художньої самодіяльності Облапського будинку культури (крайня праворуч — Ніна БОЖУК).
Фото з архіву автора.
Залишити коментар