Легких шляхів у житті не шукавІноді можна почути: "Людина — господар своєї долі". В принципі із таким твердженням можна погодитися, але не всім і не завжди.
Адже нерідко буває так, що доля визначає життєвий шлях людини. Особливо у часи жорсткої партійної дисципліни, коли наші батьки і діди раніше думали про Вітчизну, а потім про себе, як співалося у колись популярній пісні. Влада наказувала, а ти мусив накази виконувати, хоч, можливо, не завжди вони були тобі до снаги.
До суворої дисципліни і безумовного виконання покладених на нього обов'язків був з юних років привчений Почесний громадянин м. Ковеля Олександр Олексійович Стреков. За національністю росіянин (народився у Воронезькій області 13 лютого 1926 року), він пра-ктично все своє подальше життя пов'язав з Україною. Тут відбулося його становлення як фахівця своєї справи, громадсько-політичного активіста, а пізніше — як очільника органу місцевого самоврядування у Ковелі.
У 1946 році, закінчивши Воронезький залізничний технікум, отримав спеціальність техніка-механіка паровозного господарства, а відтак був направлений на роботу в паровозне депо станції Сарни колишньої Ковельської залізниці (була така). Трудову біографію розпочав помічником машиніста паровоза.
У 1948 році його організаторські здібності помітило керівництво, після чого Олександр Стреков уже не був вільним у виборі місць праці і посад. Куди наказували, туди мусив іти. З роками набував досвіду спілкування з людьми, організаторської та виховної роботи.
З 1957 року — у Ковелі, займався питаннями залізничного транспорту. Далі — відповідальні посади в органах влади.
1971 року Олександр Олексійович очолив виконком Ковельської міської ради. Впродовж десяти років займався проблемами транспорту і зв'язку, будівництва і благоустрою. Був вимогливим, але справедливим очільником міської громади, скромним у побуті і принциповим у ставленні до тих, хто не завжди виявляв високі ділові якості. Заочно здобув вищу освіту у Київському інституті народного господарства.
З 1981 року до виходу на пенсію працював начальником Волинського обласного управління комунального господарства, а далі ще 16 років трудився директором навчально-курсового комбінату обласного комунального управління. Загальний трудовий стаж його — 59 років!
Держава по-належному оцінила трудову і виробничу діяльність ювіляра. Він — кавалер орденів Трудового Червоного Прапора, "Знак Пошани", чисельних медалей. Ковельчани обирали його шість разів поспіль депутатом Волинської обласної ради, де був, до речі, найстаршим за віком. Обов'язки депутата виконував у Ковельській міській раді восьми скликань. Колеги цінували Олександра Олексійовича за великий життєвий досвід, мудрість і виваженість при прийнятті рішень.
На українській землі Олександр Стреков знайшов своє сімейне щастя, одружившись у 1949 році із Євгенією Артемівною, з якою в любові і злагоді прожили до 2013-го року, коли дружина, на превеликий жаль, пішла у Вічність. Виховали доньку Марину Олександрівну, яка обрала фах педагога, працювала певний період у загальноосвітній школі №5. Її чоловік — Юрій Анатолійович Кобець — відома на Волині людина, займав відповідальні посади в органах влади.
Ковельчани старшого і середнього поколінь добре пам'ятають свого міського голову Олександра Олексійовича Стрекова, цінують його внесок в соціально-економічний розвиток Ковеля. Прикладом служіння інтересам міської громади, українського народу може ветеран бути і молодшим за віком землякам.
Тож напередодні 90-річного ювілею мешканці міста бажають Почесному громадянину Ковеля міцного здоров'я, активного довголіття, родинного благополуччя і затишку!
Михайло КУЗЬМУК.
НА ЗНІМКАХ: О. О. Стреков в період перебування на посаді голови виконкому Ковельської міської ради в 1971-1981 р.р. ; в сімейному колі.
Фото з домашнього архіву.
Залишити коментар