Вірю у зміни на кращеДоброго дня Вам, працівники редакції газети "Вісті Ковельщини"!
Нещодавно у моєму житті трапилася приємна подія – якраз в час передплатної кампанії мені призначили субсидію. Я дуже вдячна нашим соціальним працівникам за такий гарний передноворічний подарунок і бажаю їм миру, добра, благополуччя у 2016-му році.
Субсидія була мені якраз до речі, бо допомогла зекономити кошти. Тому я передплатила свою улюблену газету на цілий рік, маю гроші і на ліки в аптеці, і на оплату комунальних послуг.
А до міськрайонки я з юності причарована. Без неї я не я. Коли не почитаю, то ніби хворію – когось мені у хаті не вистачає. Навіть якщо пошта й запізнюється з доставкою, я все одно з хвилюванням чекаю на улюблені "Вісті". І я не так приворожена до паперу, на якому вони видрукувані, як до талановитих дописувачів.
Наприклад, дуже люблю я статті Лідії Гарлінської, яка мені запала в душу ще з молодості. Вона приїхала на роботу у колишній Голобський район зовсім юною, а вже згодом ми пишалися її здобутками у праці.
Дуже шаную "жмудчівську невістку", як ми її називали, Валентину Остапчук. Вона, мабуть, і досі не знає, скільки рукавичок я зв'язала її Віті! Він мені носив сумочку в школу, ще й саму не раз переносив весною через великі баюри, щоб не набрала води у черевики. Добрий був чоловік – Царство йому Небесне! А Вам, Валентино Іванівно, зичу нових творчих успіхів. Знайте: дуже люблю читати Ваші статті.
Валентина Січкар (теж голобчанка) завжди переймається чужими бідами і клопотами, повсякчас турбується про членів районної ветеранської організації.
Подобається мені активність Антоніни Гладун з Радошина, члена "Союзу Українок". Її портрет, що був у газеті, я вирізала і поклала у свою папку.
Не можу не згадати Ольгу Тарасюк з Поворська. Її вірші беруть за серце і душу. Вона пише вірші про колишніх фронтовиків, закликає берегти пам'ять про їх подвиги. На жаль, і зараз в Україні війна. Тож хай ворожий чобіт спопеліє на нашій українській землі!
Поваги і шани заслуговують поезії Олени Мокроусової, від якої, здається, серце у грудях зупиняється. Особливо мені до вподоби вірш "Згадаю все". Мудра, справедлива жінка. Добре, що такі таланти об'єднала у "Творчий світ" Віра Семеній, яка теж часто друкується.
До вподоби мені творчість Анатолія Семенюка. Він пише на різні теми – і трагічні, і комічні, і духовні, й історико-краєзнавчі. Молодець!
Звичайно, я люблю всіх наших мужчин-дописувачів, але не всіх можна перерахувати – мало буде паперу. Тому прошу у решти вибачення.
Але от декого, кого раніше не знала, хочу згадати. Це Віталій Лихобицький – справжній "шуткар". Але він не тільки гуморист. Це ж треба так гарно написати "Літо для двох", майстерно викласти на папір людські почуття.
Запам'ятався мені "Сердечний пломінь" Якова Лавренка. Скажу так: якщо знищений один аеродром, то треба шукати інший, бо літа спішать, і на інший літак можна не встигнути.
Спасибі за твори, які опубліковані у "Вістях Ковельщини", Степану Тюбаю, Степану Скоклюку, Івану Ярошику, Ігорю Вижовцю, Аркадію Чабанчуку та багатьом іншим. Написане Вами я перечитую по два рази, а деякі вирізаю з газети і складаю у спеціальну папку. Сподіваюся, що хтось буде читати їх після мене.
Дорогі дописувачі! Від усього серця дякую за Вашу працю, бажаю миру і добра в новому році. Пишіть частіше до газети, вболівайте за неї. Нехай наша міськрайонка стане кращою!
От прочитала я замітку Анатолія Семенюка "Освідчення в любові". На перший погляд, дещо незрозумілий заголовок. Але коли ознайомилася із статтею, зрозуміла: так може написати лише людина щира, добра, закохана у рідне місто Ковель. Любов'ю наповнений кожен рядок, а з фотознімка, на якому – автор, теж струменить добро і милосердя.
Тож будьмо й ми завжди радісні, усміхнені, гуртом переборюймо всі труднощі. І нехай у цьому нам допомагає рідна газета "Вісті Ковельщини"!
Ганна МАР'ЮК.
с. Кашівка.
Хочу відверто висловити свої думки з приводу нового Закону України про роздержавлення друкованих засобів масової інформації, який вступив у дію з 1 січня ц. р.
Звичайно, в ситуації, що складається, найголовніша проблема для кожного редакційного колективу – мати надійний фінансовий і матеріальний стан. В умовах, коли постійно дорожчає папір, якого, на превеликий жаль, в Україні не виробляють (!), нестабільним є курс гривні, а редакції не мають стартового державного капіталу, над більшістю періодичних видань висить "дамоклів меч" банкрутства.
Щоб уникнути цього, пропоную дещо зменшити обсяг громадсько-політичної газети "Вісті Ковельщини". Бо шукати вихід у постійному підвищенні передплатної ціни – надто ризиковано. Сьогодні міськрайонка й так дорогенька для пересічного передплатника.
Тому, на мою думку, варто зменшити кількість сторінок при збереженні існуючої ціни. В крайньому разі – перейти на одноразовий вихід, тобто перетворити газету на тижневик (принаймні подібно виходить більшість друкованих видань Волині). Доцільно друкувати менші обсягом матеріали, а більше вміщувати коротеньких повідомлень-інформацій.
Боюсь, що в протилежному випадку може виникнути загроза приватизації "Вістей Ковельщини" (та й не тільки їх) кимось із олігархів. В такому випадку зі шпальт газети зникнуть теми державотворення, патріотизму, історичної правди. Це завдасть величезної шкоди не тільки самому виданню, а й інтересам Української держави.
Подібного в жодному разі не можна допустити! Ковельщина повинна мати свою патріотичну газету, якою є "Вісті Ковельщини".
Яків ЛАВРЕНКО,
член Ліги українських письменників імені Павла Чубинського, громадський дописувач газети
"Вісті Ковельщини".
Залишити коментар