“Вісті Ковельщини” – газета для НАС і про НАС!” – стверджують читачі у листах до редакції
Прочитала у "Вістях Ковельщини" нотатки редактора під заголовком "Вистояти і перемогти…" (28 січня ц. р.) і задумалась над проблемою, яку озвучив Микола Григорович. Прикро, звичайно, що в числі тих, хто недопрацював у передплатній кампанії-2016, назвали наше містечко Голоби. А воно ж першим засвідчило утворення територіальної громади і повинно в усьому бути взірцем. Бо це ж, по суті, колишній Голобський район.
Так, недопрацювали всі разом. Раз ми попали у число “відстаючих”, значить не всі передплатники торішні продовжили цікавитись нашою газетою в цьому році. Це, мабуть, як пише редактор, позначилося і на підвищенні ціни не тільки на "Вісті Ковельщини", а й на все.
Пригадую, в день передплатника на пошті було багатолюдно, що ще ніколи, здавалось, стільки не збиралось. То й думалось, що всі разом перепрацювали навіть. Правда, дописувачі до газети зауважили, що з деяких престижних організацій не було того дня представників.
А на пошті ж працюють хороші фахівці, листоноші вчасно доставляють пресу до читача. Ніяких ніколи претензій до них не маємо. Наприклад, на нашій вулиці Дружби Юлія Гарбарук, коли приносить пенсію, завжди нагадує про передплату.
На мій погляд, міськрайонка, з якою я дружу вже 57 років, всім потрібна, а потім – обласна "Волинь-нова", а решта газет в Луцьку тільки переспівують одна одну, повторюючись. Ось там можна навіть скоротити, щоб зекономити на папері, а це ж і на грошах. Бо в Україні газетний папір не виробляється, то ж все для друку закупляється за кордоном.
А головне, коли щось не прочитав у обласній, можна взнати про новини Волині в перегляді телепередачі з Луцька о 19 і 22 годинах. А от що робиться в районі, ніде не прочитаєш і не побачиш.
Колись вимагалось передплачувати до 10 екземплярів, а читали останню сторінку, бо, дійсно, не цікаво було, а тепер згідна з Тетяною Гоц із Любитова, яка читає від першої сторінки до останньої. Для неї, 81-річної жінки, газета – як подруга, що завітає в хату і розкаже про всі новини.
Перша сторінка привертає увагу найважливішими подіями в житті країни і Ковельщини. А де ще ви можете звернутись безпосередньо до когось із очільників міста і району через "гарячу лінію"? Є інформація про погоду, і ніколи не помиляються.
Не забудуть журналісти нагадати, яка подія важлива наближається, а вже на інших сторінках, як відзначили ту, що вже увійшла в історію. Завжди інформує нас служба 102. Від четверга до четверга ми знаємо про астрономічні відомості і гороскоп.
Ми тепер знаємо, що робить наша влада, як проходять сесії міська і районна. Слідкуємо за діяльністю наших волонтерів.
Є тут і для душі, і відпочинку. Хто любить відгадувати кросворд, той буде з нетерпінням чекати наступного четверга, щоб заглянути у відповідь і взнати те, що досі не знав. Часом і до словника треба звернутись, і на географічну карту глянути. Скажете, що немає коли цим займатись? Маєте, бо в барах іноді відпочиваєте. То хіба не краще розширити свій кругозір?
Для вчителя-словесника за програмою "Література рідного краю" є сторінка "Творчий світ", яку упорядковує Віра Семеній. І хто слідкує кожного разу, то вже запам'ятав поетів Ковельщини: Леся Четвероусова, Олена Прадійчук, Галина Оліферчук, Олена Мокроусова, Олена Чабан, Іван Ярошик, Анатолій Семенюк, Ігор Вижовець та ін.
А Ігор Вижовець не тільки вишукує із відомих лише йому джерел поради для щоденного життя, а й пише такі вірші, з якими можна йти навіть у бій. "Горджуся своїм народом", наприклад, пройнятий великою любов'ю кожним словом, кожним рядочком. Його треба, щоб кожен вчитель прочитав разом з учнями на виховній годині. А також "Не проходьте байдуже!" Якова Лавренка, бо краще за автора й не скажеш, як треба жаліти тварин і дбати про них.
А скільки в газеті рецептів різних і порад від лікарів!
Газета об'єднує нас в одну дружну і міцну сім'ю. І ми, дякуючи їй, знаємо, що в кожному населеному пункті діється. Ось зачепила мене стаття про село Козлиничі. Їх культпрацівники поставили виставу, а по інших селах не можна? "Беріть приклад з козлиничівців", – так і хочеться сказати.
А послугами реклами користуються, як не дивно, і ті, хто не передплачує "Вістей Ковельщини". Бо де ж ще можна взнати про купівлю-продаж: їхати до Ковеля і на всіх стовпах шукати оголошення чи, сидячи на дивані, прочитати на шпальтах газети?
Зрештою, дехто нарікає на те, що вітань з днем народження багато і некрологів. Так це ж ви їх подаєте, щоб привітати добру людину або згадати рідну, яка відійшла у Вічність, а редакція лише йде назустріч вам, щоб надрукувати. Ось так, шановні читачі, і творимо газету разом.
Йдеться сьогодні про роздержавлення ЗМІ, тобто про приватизацію газет. Що ж тоді буде? На чиєму возі їхатимеш, того й пісню співатимеш?
Ну й на закінчення побажання: відновити просять деякі читачі, в кого малеча в хаті, дитячу сторінку, щоб там були і загадки, і життя дошкільнят в садочках, приклади з педагогічної практики. Одним словом, і для дітей, і для батьків щоб було цікаво.
А взагалі, наша газета в тому році витримала випробування, адже йшлося на початку року про те, що, може, скоротитися до одного четверга тільки, а вже місяць 2016 р., а ми ще читаємо і у вівторок. Отже, так тримати! Успіхів, шановні журналісти, і мудрого читача!
Валентина ОСТАПЧУК,
ветеран педагогічної праці, громадський дописувач газети "Вісті Ковельщини" з 1959 року.
Прочитала у "Вістях Ковельщини" нотатки редактора під заголовком "Вистояти і перемогти…" (28 січня ц. р.) і задумалась над проблемою, яку озвучив Микола Григорович. Прикро, звичайно, що в числі тих, хто недопрацював у передплатній кампанії-2016, назвали наше містечко Голоби. А воно ж першим засвідчило утворення територіальної громади і повинно в усьому бути взірцем. Бо це ж, по суті, колишній Голобський район.
Так, недопрацювали всі разом. Раз ми попали у число “відстаючих”, значить не всі передплатники торішні продовжили цікавитись нашою газетою в цьому році. Це, мабуть, як пише редактор, позначилося і на підвищенні ціни не тільки на "Вісті Ковельщини", а й на все.
Пригадую, в день передплатника на пошті було багатолюдно, що ще ніколи, здавалось, стільки не збиралось. То й думалось, що всі разом перепрацювали навіть. Правда, дописувачі до газети зауважили, що з деяких престижних організацій не було того дня представників.
А на пошті ж працюють хороші фахівці, листоноші вчасно доставляють пресу до читача. Ніяких ніколи претензій до них не маємо. Наприклад, на нашій вулиці Дружби Юлія Гарбарук, коли приносить пенсію, завжди нагадує про передплату.
На мій погляд, міськрайонка, з якою я дружу вже 57 років, всім потрібна, а потім – обласна "Волинь-нова", а решта газет в Луцьку тільки переспівують одна одну, повторюючись. Ось там можна навіть скоротити, щоб зекономити на папері, а це ж і на грошах. Бо в Україні газетний папір не виробляється, то ж все для друку закупляється за кордоном.
А головне, коли щось не прочитав у обласній, можна взнати про новини Волині в перегляді телепередачі з Луцька о 19 і 22 годинах. А от що робиться в районі, ніде не прочитаєш і не побачиш.
Колись вимагалось передплачувати до 10 екземплярів, а читали останню сторінку, бо, дійсно, не цікаво було, а тепер згідна з Тетяною Гоц із Любитова, яка читає від першої сторінки до останньої. Для неї, 81-річної жінки, газета – як подруга, що завітає в хату і розкаже про всі новини.
Перша сторінка привертає увагу найважливішими подіями в житті країни і Ковельщини. А де ще ви можете звернутись безпосередньо до когось із очільників міста і району через "гарячу лінію"? Є інформація про погоду, і ніколи не помиляються.
Не забудуть журналісти нагадати, яка подія важлива наближається, а вже на інших сторінках, як відзначили ту, що вже увійшла в історію. Завжди інформує нас служба 102. Від четверга до четверга ми знаємо про астрономічні відомості і гороскоп.
Ми тепер знаємо, що робить наша влада, як проходять сесії міська і районна. Слідкуємо за діяльністю наших волонтерів.
Є тут і для душі, і відпочинку. Хто любить відгадувати кросворд, той буде з нетерпінням чекати наступного четверга, щоб заглянути у відповідь і взнати те, що досі не знав. Часом і до словника треба звернутись, і на географічну карту глянути. Скажете, що немає коли цим займатись? Маєте, бо в барах іноді відпочиваєте. То хіба не краще розширити свій кругозір?
Для вчителя-словесника за програмою "Література рідного краю" є сторінка "Творчий світ", яку упорядковує Віра Семеній. І хто слідкує кожного разу, то вже запам'ятав поетів Ковельщини: Леся Четвероусова, Олена Прадійчук, Галина Оліферчук, Олена Мокроусова, Олена Чабан, Іван Ярошик, Анатолій Семенюк, Ігор Вижовець та ін.
А Ігор Вижовець не тільки вишукує із відомих лише йому джерел поради для щоденного життя, а й пише такі вірші, з якими можна йти навіть у бій. "Горджуся своїм народом", наприклад, пройнятий великою любов'ю кожним словом, кожним рядочком. Його треба, щоб кожен вчитель прочитав разом з учнями на виховній годині. А також "Не проходьте байдуже!" Якова Лавренка, бо краще за автора й не скажеш, як треба жаліти тварин і дбати про них.
А скільки в газеті рецептів різних і порад від лікарів!
Газета об'єднує нас в одну дружну і міцну сім'ю. І ми, дякуючи їй, знаємо, що в кожному населеному пункті діється. Ось зачепила мене стаття про село Козлиничі. Їх культпрацівники поставили виставу, а по інших селах не можна? "Беріть приклад з козлиничівців", – так і хочеться сказати.
А послугами реклами користуються, як не дивно, і ті, хто не передплачує "Вістей Ковельщини". Бо де ж ще можна взнати про купівлю-продаж: їхати до Ковеля і на всіх стовпах шукати оголошення чи, сидячи на дивані, прочитати на шпальтах газети?
Зрештою, дехто нарікає на те, що вітань з днем народження багато і некрологів. Так це ж ви їх подаєте, щоб привітати добру людину або згадати рідну, яка відійшла у Вічність, а редакція лише йде назустріч вам, щоб надрукувати. Ось так, шановні читачі, і творимо газету разом.
Йдеться сьогодні про роздержавлення ЗМІ, тобто про
Залишити коментар