Повідомлення в номер / Падала зірка

Падала зірка

Спортсменам-воїнам присвячується 

Скільки часу лежав отак, посеред соняшникового поля, "Джоні" не знав. Вчора ніч ішов, день відлежувався серед жовтавих соняхів, а нині сили покинули його. Здавалось, назавжди. Якби ж хоч ковток води, то ще би йшов. А так… 

Час від часу важко відкривав повіки, сухим язиком намагався облизати пошерхлі губи і дивився-дивився… Не міг надивитись на безмежно глибоке нічне небо. Нічні зорі були такі близькі, що  здавалось, простягни руку — і дістанеш ту, найяскравішу. Намагався пригадати назву тієї зірки й не міг, вже другу ніч не міг згадати. В голові крізь рій думок пробивались лиш слова улюбленої пісні:"…падала зірка в вечірнє небо золота, солов'я пісня дзвеніла стиха опівночі". 

Які ж то тут були близькі  зорі — на Волині, звідки родом "Джоні", зірки були інакшими. Але та, яскрава, була такою ж, як і тут, в нічному Луганському небі. Крізь свідомість "Джоні" картав себе, що не дуже добре знав ту астрономію. Тоді, ще в школі, не знав і не гадав, що через десятки років так буде йому допікати оте незнання: як же називається та яскрава зірка, яке ж її ймення? 

В безсиллі закривав очі і впадав у забуття. Дедалі більше дошкуляв нічний холод. "Джоні"  відкривав повіки і спостерігав, як час від часу небо прорізав яскравий слід від згасаючих зірок, і в свідомість знову проривались слова тої ж пісні: "…падала зірка в вечірнє небо золота, солов'я пісня дзвеніла стиха опівночі". Слова улюбленої пісні, ніби заграна платівка, безконечно прокручувались в мізках. 

І раптом, ніби падаюча зірка, яскравим спалахом промайнула думка, що він мусить будь-що дізнатись назву тієї яскравої зорі. Будь-що — мусить! Це всепоглинаюче бажання змусило "Джоні" звестись на ноги і йти, йти за слідом яскравої зірки. 

Хода була важкою, та яка то та хода? Так — переставляння ніг, але "Джоні" пам'ятав настанови тренера. Він колись займався в спортивній секції, мав гарні результати. Але це було там, в іншому житті. Давно це було… Але слова тренера запам'ятав назавжди: "Мусиш боротись до кінця завжди!". Після фінішу, якщо це був біг, знеможено падав на руки тренера, а якщо це було в човні — на дно човна. Але завжди боровся до кінця. Ось і тепер мусить діяти  так, скільки вистачить сил, бо ж має дізнатись назву яскравої зорі. 

"Джоні" хитало в різні боки.  Пригадалось, як вперше зняв "поплавки" з хиткого човна — тоді так само хитало. Тренер з берега кричав: " Тримайся, хлопче, тримайся!" … 

"Тримаюсь тренере, — шепотів про себе вже не хлопчик, — тримаюсь". Спогад додав сили, хода вирівнялась, "Джоні" йшов на яскраву зорю.  

На ранок бійця, що нерухомо лежав обабіч дороги, підібрали розвідники.

Вже в госпіталі десь на четвертий день прийшли волонтери, поцікавились, що потрібно "Джоні". Посміхаючись, той попросив принести атлас із астрономії, — він будь-що має дізнатись ймення тої зірки…

Ігор ВЕРЧУК ("Скеля").