Добро і краса подаровані людямХудожник — це не просто професія. Це талант, стан душі. Митці живуть у своєму особливому світі. Там вони творять шедеври, які дивують нас красою та гармонією, цікавим задумом та оригінальним жанровим вирішенням, збуджують думки та зачаровують наше серце.
Не залишає байдужим і творчість талановитої художниці Лариси Василівни Іщук. Народилася вона на Рівненщині, де і проходило її безтурботне дитинство. Разом із нею народилася любов до прекрасного. Шкільні роки провела у затишному місті Луцьку. Дівчина безмежно любила читати книжки та відображати побачене на папері. Проте малювати на той час її ніхто не вчив, усе самотужки. 
У 8 років Лариса вирішила ходити у студію, яка знаходилася у Луцькому палаці школярів, де значно підвищила свою майстерність. А далі багато років навчання та неабиякої праці — Луцька художня школа і Миргородський керамічний технікум. У вільний час малювала акварелі з натури, займалася настінним розписом та розписом по кераміці. Згодом — незабутня практика в Петербурзі (саме тоді дівчина переїхала жити в Ковель) та художній інститут Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.
Сьогодні пані Лариса працює у техніках акрилового розпису по тканині, розпису на склі та дереві. Полюбляє малювати натюрморти, пейзажі, а також сюжетні композиції. Картину може написати за день чи ніч, а інколи їй доводиться виношувати ідею роками, повертатися до однієї і тієї ж роботи по декілька разів, перемальовувати до тих пір, поки не сподобається. І натхнення приходить досить таки спонтанно, коли його найменше очікуєш.
Усі її роботи різні, проте однаково щирі, сповнені теплоти та гармонії, пробуджують світлі та теплі почуття, змушують задуматися над буденністю. У них кожен знайде щось своє. Вона ніколи не сідає працювати з поганим настроєм, адже вважає: добро і краса — це те, що художники повинні доносити до людей.
Одне з найвагоміших досягнень мисткині — оформлення фасаду Андріївської церкви мозаїкою із зображеннями святих Володимира та Ольги.
Вона — учасниця багатьох художніх виставок у місті Ковелі. Це технічно та майстерно виконані роботи, які заслуговують уваги. Все-таки правду кажуть: краще один раз побачити, аніж сто разів почути.
У людях цінує доброту та чесність. Найдорожче у світі для Лариси Василівни — це її рідні та близькі, які підтримають у будь-якій ситуації, щось порадять та розділять радість.
Лариса Василівна не уявляє своє життя без мистецтва, радіє і отримує велике задоволення, коли робота вдається. Вона не зупиняється на досягнутому, а навпаки — старається всебічно розвиватися і поповнювати свій багаж знань. Зараз вона не лише пише картини, а й займається виготовленням букетів із цукерок та мистецтвом бодіарту. Останнє її захоплення — декорування виробів з войлоку та фетру способом валяння з шерсті.
Як зазначає моя співрозмовниця, аби досягти результатів, необхідно наполегливо працювати. Якщо музикант довго не грає, то руки "забувають" інструмент. Так само і художник. Не обов'язково малювати, можна виконувати ескізи, начерки, а то й просто виношувати ідеї. Це — щабель до успіху.
Олександра ПАЛЬЧИНСЬКА,
студентка ТНПУ імені В. Гнатюка.
На знімках: Лариса Іщук; окремі роботи художниці.
Фото автора.
Залишити коментар