Нехай любов Вас зігріває!
Для мами вишию рушник
Хай для тебе, моя ненько,
Світить Сонце золоте.
І метелик різнобарвний
Радість в хату принесе.
Хай для тебе шпак співає,
Крига скресне на ріці,
Зайчик сонячний сміється
Завше в тебе на лиці.
Хай на нашім підвіконні
Завжди квіти всі цвітуть,
Журавлі з країв далеких
Весну красну принесуть.
Хай для тебе пахнуть трави,
Шепче колосом земля,
Бо сьогодні день
врочистий –
З святом, рідненька моя!
l
Я на фото знайоме дивлюся,
В погляді милім всю мудрість
ловлю,
Ніби Мадонна дивилась
з портрета –
Схожа усім на матусю мою.
Усмішка в неньки якась
загадкова,
Смуток чоло поснував
від біди.
Чом же зіниці печальні,
рідненька?
Ти ж бо Мадонна – всміхайся
завжди.
В маминих думах сховались
тривоги,
Себе вона впізнавала в мені.
Чом твої очі сповнені болю,
Ледве іскряться і завжди
сумні?
Ти ж мені долю, любенька,
зіткала
З льон-рушників на життєві
шляхи…
Будеш, матусю, ти завжди
Мадонна
В пам'яті нашій на довгі віки.
l
Для мами вишию рушник:
Вечірнє небо, мов ожину.
На рушнику почуєш тім
Журливу пісню журавлину.
На нім цвіте барвінку цвіт,
Всі радощі мої і жалі.
Червоний хрестик –
то любов,
А чорний – то мої печалі.
У кожнім хрестику сплелись
Моє життя і хлібна нива,
Зелений луг і маків цвіт,
І мами пісня незрадлива.
І я на мить у ній зіллюсь –
В тій пісні, що співала ненька,
Бо в пісні тій – її любов,
І голос ніжний соловейка.
Я серцем маму пригорну,
Накрию смуток свій журбою.
Я крихту мудрості візьму
Й скроплю солоною сльозою.
Люблю матусю понад все,
Лишень її одну-єдину.
Ми в рушнику моїм отім
Злилися з нею воєдино.
Галина ОЛІФЕРЧУК.
Хай для тебе, моя ненько,
Світить Сонце золоте.
І метелик різнобарвний
Радість в хату принесе.
Хай для тебе шпак співає,
Крига скресне на ріці,
Зайчик сонячний сміється
Завше в тебе на лиці.
Хай на нашім підвіконні
Завжди квіти всі цвітуть,
Журавлі з країв далеких
Весну красну принесуть.
Хай для тебе пахнуть трави,
Шепче колосом земля,
Бо сьогодні день
врочистий –
З святом, рідненька моя!
Я на фото знайоме дивлюся,
В погляді милім всю мудрість
ловлю,
Ніби Мадонна дивилась
з портрета –
Схожа усім на матусю мою.
Усмішка в неньки якась
загадкова,
Смуток чоло поснував
від біди.
Чом же зіниці печальні,
рідненька?
Ти ж бо Мадонна – всміхайся
завжди.
В маминих думах сховались
тривоги,
Себе вона впізнавала в мені.
Чом твої очі сповнені болю,
Ледве іскряться і завжди
сумні?
Ти ж мені долю, любенька,
зіткала
З льон-рушників на життєві
шляхи…
Будеш, матусю, ти завжди
Мадонна
В пам'яті нашій на довгі віки.
Для мами вишию рушник:
Вечірнє небо, мов ожину.
На рушнику почуєш тім
Журливу пісню журавлину.
На нім цвіте барвінку цвіт,
Всі радощі мої і жалі.
Червоний хрестик –
то любов,
А чорний – то мої печалі.
У кожнім хрестику сплелись
Моє життя і хлібна нива,
Зелений луг і маків цвіт,
І мами пісня незрадлива.
І я на мить у ній зіллюсь –
В тій пісні, що співала ненька,
Бо в пісні тій – її любов,
І голос ніжний соловейка.
Я серцем маму пригорну,
Накрию смуток свій журбою.
Я крихту мудрості візьму
Й скроплю солоною сльозою.
Люблю матусю понад все,
Лишень її одну-єдину.
Ми в рушнику моїм отім
Злилися з нею воєдино.
Галина ОЛІФЕРЧУК.
Свято
в гості вже прийшло
Летять роки, і крок за кроком
Ідуть по світу пори року:
Тепле літо, щедра осінь,
а зима
Залишила вже права.
А весна, весна, весна –
Цілий рік ішла вона.
І зненацька теж прийшла,
Свято в гості принесла.
І справляєм іменини
Для жіночої родини.
Жінка, мати і бабуся –
За усіх Вас помолюся.
Божа мати вберігає,
Щастя й долю посилає.
Будьте милі і вродливі,
І здорові, і красиві.
Щоб любили Вас кохані,
Мужі славні – не лукаві,
Щоби діти помагали,
Внуки, щоб не оминали.
Правнучата, якщо є, –
Заспівайте їм своє:
Про червоную калину,
Про вербу і черемшину,
Про родину і про дім,
Хай щасливо живуть в нім!
Ольга ЛІЩУК.
бібліотекар
с. Мощеної.
Жінка
Про жінку ми говоримо
багато,
Бо це є поклик нашої душі.
І ось, коли зустрів ти своє
благо,
Старайся його бережно
нести.
Не смій її зобидити
в миттєвій люті.
Не смій її впустити під
час важкої ходи,
Не смій її міняти в пориві
пристрасті.
Старайся з честю до кінця
іти.
Бо жінка нам дарована
Всевишнім,
І щось космічне, неземне
у неї є.
Вона – вулкан, що стримує
лавину,
Тепло тобі дарує, що у неї є.
Вона для тебе – насолода,
Що солодить вуста, обожнює
тебе.
Буває, й гіркотою інколи
проллється,
Розрадою злікує, як тобі буде
зле.
Коли у неї ти один-єдиний,
Й вона єдина в серці у тебе.
То цілий світ тобі щодень
дарує,
Слугою буде вірним, і це
є головне.
І нам, чоловікам, потрібно
знати,
Що жінка – це покликання,
яке до нас прийде,
І скарбом цим потрібно
дорожити,
Любити все життя понад усе!
Кость ВОЛИНСЬКИЙ.
З святом Вас, кохані!
Чарівна пісня на просторах
лине,
Поля й гаї пробуджує від сну.
Дзвінкий кришталь і ніжний
цвіт перлини
В серцях у нас народжує
весну.
І пісня ця, мов журавель
крилатий,
Пробуджує березові гаї.
Летить вона зі святом
привітати
Чарівних, ніжних берегинь
Землі.
Уклін земний – кохані
і ласкаві.
Спасибі Вам за дочок,
за синів,
За рід людський, за пісню
колискову.
Всі квіти – Вам і солов'їний
спів.
Здорові будьте, лагідні,
вродливі,
На радість друзям, дітям,
всій рідні.
Усім даруйте усмішки
щасливі
Сьогодні, завтра і в майбутні
дні.
Хай буде з Вами щастя дні
і ночі,
Хай з вами буде радість
на віки,
Не буде сліз, а – сміх
дзвінкий, дівочий,
Нехай шанують вас чоловіки.
Чарівна після на просторах
лине
І в рідний край запрошує
весну.
Несе красу і вірність
лебедину,
Несе любов трояндами рясну.
Віталій ЛИХОБИЦЬКИЙ.
Нехай любов Вас зігріває!
Залишити коментар