Роки творчих пошуків і злетів
Цього року виповнюється 70 літ від часу створення у Ковелі духового оркестру. Його біографія, як і біографія його учасників, багатьох із яких, на жаль, уже немає в живих, цікава і багатогранна. Про окремі з епізодів життя цього творчого колективу розповідаємо у матеріалі, підготовленому за сприяння міського відділу культури та його очільниці Світлани Кисляк.
Ковель. 1946 рік. Місто в руїнах. Але життя не зупинити, й поступово рани війни загоюють. Про це свідчить і створення естрадного колективу при будинку культури імені Щорса, до складу якого входили кларнет, саксофон-тенор, труба, тромбон, скрипка, акордеон і ударні інструменти.
Першим керівником був Віктор Дмитрович Сошнін. Репертуар був також спочатку невеликий і складався переважно з танцювальних п'єс. Однак в 1948році оркестр вже взяв участь в обласній олімпіаді в якості супроводу виконавців пісень. І протягом тривалого часу ще не виступав окремо. Йшли роки, майстерність оркестрантів зростала, зростала і кількість учасників, а репертуар поповнювався більш складними музичними творами. Все більше відчутною була потреба змін і творчого росту.
І ці зміни прийшли. Прийшли вони разом з колишнім музикантом оркестру, а тепер випускником Луцького державного музичного училища Григорієм Більшевичем у 1963 році.
Молодий, амбітний Григорій Васильович з молодецьким запалом взявся до роботи. Відразу запропонував оркестрантам вивчати кращі твори естрадного музичного мистецтва, і миттєво поновив репертуар сучасними обробками. Оркестр збирався тричі на тиждень. Крім цього, Григорій Більшевич ще проводив індивідуальні заняття для тих, хто не встигав освоїти репертуар.
Хлопці записували свою гру на магнітофонну плівку, прослуховували і працювали над аналізом виконавської майстерності як оркестру, так і вокалістів. Оркестр виступав у ті часи і на польових станах, і в сільських клубах, і на міських концертних майданчиках. З ним працювало сім солістів. Озвучували вечори відпочинку, які проходили у зал теперішнього Народного дому "Просвіта". Приймали крісла, робили великий танцмайданчик (до речі, єдиний тоді у місті) і під звуки популярних мелодій танцювали.
l
Здобувши визнання серед любителів естрадної музики, оркестр привернув до себе увагу багатьох музикантів, які виявили бажання брати в ньому участь. І кількість їх була така, що новачків приймали до складу оркестру за конкурсом на зборах колективу, який згодом набув неабиякої популярності, став незмінним учасником народних свят, міських та обласних оглядів-конкурсів, всесоюзних фестивалів.
Працівники різних професій – електрослюсарі і лаборанти, наладники із заводу "Ковельсільмаш", зварювальники з локомотивного депо, лікарі і викладачі музичної школи, студенти ПТУ і працівники м'ясокомбінату, знаходили не просто спільну мову, а й ставали монолітною творчою командою. І результат не забарився, у 1970 році оркестру було урочисто присвоєно звання "народний самодіяльний" (до речі, першому на Волині).
Звичайно ж, високе звання вимагало постійної творчої роботи. Творчі звіти, всесоюзні конкурси, республіканські фестивалі, поїздки по Україні, в Білорусь, Польщу, Литву, дипломи, подяки, нагороди, відзнаки – все це добрим здобутком лягало в архів слави.
Незмінний протягом 32 років керівник Григорій Васильович Більшевич, з яким оркестр дав більш, як 600 виступів, згодом пішов на заслужений відпочинок. Знову виникає потреба в кваліфікованому керівникові. Директор будинку культури Ігор Пастущук починає активні пошуки. І доля уже веде в Ковель молодого спеціаліста, саксофоніста, випускника Харківського державного інституту культури Михайла Івановича Пірожика, якого з 1 серпня 1986 року прийняли на посаду керівника естрадного оркестру БК ім. Щорса.
Молодий, енергійний юнак почав працювати над збереженням, відродженням та примноженням доброї слави колективу. Нелегко було знаходити нових музикантів, працювати над репертуаром. Недоспані ночі, списані стоси партитур, наднормова робота, звіти, консультації, нескінченні репетиції вже незабаром дали бажаний результат.
Знову – заслужені відзнаки і нагороди, участь в обласних фестивалях, записи в студіях, передачах, серед яких така відома, як "Сонячні кларнети", участь в усіх загальноміських святах, надзвичайна зайнятість в концертах до різноманітних пам'ятних дат...
Цього року виповнюється 70 літ від часу створення у Ковелі духового оркестру. Його біографія, як і біографія його учасників, багатьох із яких, на жаль, уже немає в живих, цікава і багатогранна. Про окремі з епізодів життя цього творчого колективу розповідаємо у матеріалі, підготовленому за сприяння міського відділу культури та його очільниці Світлани Кисляк.
Ковель. 1946 рік. Місто в руїнах. Але життя не зупинити, й поступово рани війни загоюють. Про це свідчить і створення естрадного колективу при будинку культури імені Щорса, до складу якого входили кларнет, саксофон-тенор, труба, тромбон, скрипка, акордеон і ударні інструменти.
Першим керівником був Віктор Дмитрович Сошнін. Репертуар був також спочатку невеликий і складався переважно з танцювальних п'єс. Однак в 1948році оркестр вже взяв участь в обласній олімпіаді в якості супроводу виконавців пісень. І протягом тривалого часу ще не виступав окремо. Йшли роки, майстерність оркестрантів зростала, зростала і кількість учасників, а репертуар поповнювався більш складними музичними творами. Все більше відчутною була потреба змін і творчого росту.
І ці зміни прийшли. Прийшли вони разом з колишнім музикантом оркестру, а тепер випускником Луцького державного музичного училища Григорієм Більшевичем у 1963 році.
Молодий, амбітний Григорій Васильович з молодецьким запалом взявся до роботи. Відразу запропонував оркестрантам вивчати кращі твори естрадного музичного мистецтва, і миттєво поновив репертуар сучасними обробками. Оркестр збирався тричі на тиждень. Крім цього, Григорій Більшевич ще проводив індивідуальні заняття для тих, хто не встигав освоїти репертуар.
Хлопці записували свою гру на магнітофонну плівку, прослуховували і працювали над аналізом виконавської майстерності як оркестру, так і вокалістів. Оркестр виступав у ті часи і на польових станах, і в сільських клубах, і на міських концертних майданчиках. З ним працювало сім солістів. Озвучували вечори відпочинку, які проходили у зал теперішнього Народного дому "Просвіта". Приймали крісла, робили великий танцмайданчик (до речі, єдиний тоді у місті) і під звуки популярних мелодій танцювали.
Здобувши визнання серед любителів естрадної музики, оркестр привернув до себе увагу багатьох музикантів, які виявили бажання брати в ньому участь. І кількість їх була така, що новачків приймали до складу оркестру за конкурсом на зборах колективу, який згодом набув неабиякої популярності, став незмінним учасником народних свят, міських та обласних оглядів-конкурсів, всесоюзних фестивалів.
Працівники різних професій – електрослюсарі і лаборанти, наладники із заводу "Ковельсільмаш", зварювальники з локомотивного депо, лікарі і викладачі музичної школи, студенти ПТУ і працівники м'ясокомбінату, знаходили не просто спільну мову, а й ставали монолітною творчою командою. І результат не забарився, у 1970 році оркестру було урочисто присвоєно звання "народний самодіяльний" (до речі, першому на Волині).
Звичайно ж, високе звання вимагало постійної творчої роботи. Творчі звіти, всесоюзні конкурси, республіканські фестивалі, поїздки по Україні, в Білорусь, Польщу, Литву, дипломи, подяки, нагороди, відзнаки – все це добрим здобутком лягало в архів слави.
Незмінний протягом 32 років керівник Григорій Васильович Більшевич, з яким оркестр дав більш, як 600 виступів, згодом пішов на заслужений відпочинок. Знову виникає потреба в кваліфікованому керівникові. Директор будинку культури Ігор Пастущук починає активні пошуки. І доля уже веде в Ковель молодого спеціаліста, саксофоніста, випускника Харківського державного інституту культури Михайла Івановича Пірожика, якого з 1 серпня 1986 року прийняли на посаду керівника естрадного оркестру БК ім. Щорса.
Молодий, енергійний юнак почав працювати над збереженням, відродженням та примноженням доброї слави колективу. Нелегко було знаходити нових музикантів, працювати над репертуаром. Недоспані ночі, списані стоси партитур, наднормова робота, звіти, консультації, нескінченні репетиції вже незабаром дали бажаний результат.
Знову – заслужені відзнаки і нагороди, участь в обласних фестивалях, записи в студіях, передачах, серед яких така відома, як "Сонячні кларнети", участь в усіх загальноміських святах, надзвичайна зайнятість в концертах до різноманітних пам'ятних дат*?
Залишити коментар