Повідомлення в номер / Війна, поезія і Леся

Війна, поезія і Леся

Є спогади раю!

Нема тільки в тебе їх,

Рідний мій краю!"

Леся Українка.

Із сльозами на очах…

В  Колодяжненському музеї Лесі Українки перед початком Всеукраїнської науково-практичної конференції відбулося знакове патріотичне дійство.

Наталія Пушкар – головний хранитель Волинського краєзнавчого музею та Віра Комзюк – завідувач Колодяжненського музею Лесі Українки за сприяння Анатолія Силюка – директора Волинського краєзнавчого музею і благодійного фонду "Волинь-2014" підготували до друку і видали збірку "Слово, моя ти єдиная зброя!".

Цей своєрідний кишеньковий Лесин "Кобзар" із патріотичною поезією призначений для воїнів АТО, які воюють на Сході країни. Це – вагомий внесок науковців та музейників в психологічну реабілітацію (точніше – душевну терапію) воїнів, які перебувають в критичних умовах – фактично на  грані  життя і смерті.

На цій презентації  були присутні очільники влади: Віктор Козак – голова райдержадміністрації, Андрій Броїло – голова районної ради, а також народний депутат України Дмитро Лубинець. Серед запрошених – батьки загиблого воїна АТО Олега Остапенка.

Хвилина мовчання – як реквієм за всіма загиблими на Майдані та в зоні тієї смертоносної війни. 

Потому представники влади вручили батькам Героя пані Світлані та пану Володимиру орден Богдана Хмельницького, якого їх син удостоєний посмертно.

Щиросердечні слова від очільників влади лягають на душу. Смуток та сльози на очах присутніх. Бо не можна інакше.

З академічної лави Олег пішов на фронт. Заради нас. Заради миру. Заради України. 22 роки – і злет у Вічність! Не змириться серце з тяжкою втратою – буде  пекти нестерпним болем.

Батьки дякують за відзнаку, а мама Олега стиха промовляє, що нагороди синам потрібно вручати за життя. А не з чорною хустиною на посивілій голові. Це її також і відчай, і біль…

Свої душевні слова промовляє і  Дмитро Лубинець. Ви запитаєте, як опинився народний обранець із Волновахи на Волині? Все дуже просто – прийнята і діє широкомасштабна програма "Український Донбас".

Один штрих: російськомовний від роду донеччанин вільно та чисто розмовляє українською. Він стверджує, що юне покоління донбасівців стоїть за Україну і вірить, що російського агресора ми переможемо.

"Я вірю, що невдовзі на звільненій території будуть стояти пам'ятники Тарасу Шевченку, Лесі Українці та Степану Бандері", – висловлює свою заповітну мрію депутат із Волновахи. Ці слова – яскраве підтвердження того, що Донбас був, є і буде українським.

Два дні у Лесинім "раю"

Потрібно низькоуклінно подякувати Геннадію Бондаренку – професору Східноєвропейського університету, голові краєзнавців Волині, Анатолію Силюку – директору Волинського краєзнавчого музею та Вірі Комзюк – директору Колодяжненського музею Лесі Українки за те, що у такий складний час організували Всеукраїнський форум з нагоди 145-ої річниці від дня народження Лесі Українки.

До того ж, видано "Науковий збірник", куди увійшли дослідницькі та наукові статті вчених та лесезнавців із всієї України.

А прибули у той день до Колодяжного професори, доктори та кандидати наук, музейники, краєзнавці із Києва, Львова, Тернополя, Рівного, Хмельниччини та Волині. Найбільш широко представлений Східноєвропейський національний університет. Словом, садиба Косачів на цілих два дні перетворилася у духовно-культурну Мекку для еліти України. Тішило й те, що  в конференції брала участь молода зміна науковців.

Здавалося би, що життя і творчість Лесі Українки та й усіх Косачів просвічена потужним "рентгеном", і ми знаємо все. Аж ні! Нового, цікавого та маловідомого знову, як виявилося, багато. Вкотре переконуюся, що Леся, немов дорогоцінний сапфір, щоразу виблискує новими й новими гранями таланту, по-новому заворожує дивною красою слова, випромінює життєдайну силу.

Шановний читачу, зверну твою увагу на окремі деталі, які в сучасних умовах мають неоціненну користь для нас усіх. Всупереч тотальній бідності, зубожінню народу та  антисоціальній  урядовій політиці не раз від людей чуєш: "Ні, я буду крізь сльози сміятись". А з фронту, де висвистують смертоносні кулі, не раз чуємо про те, що Лесине слово, як, зрештою, і Шевченкове, кріпить і підносить дух вояків, згуртовує та лікує.

Не секрет, що там, "на горі", культуру дехто не вважає питанням першорядної ваги. Але обнадіює те, що Всеукраїнський культурологічний захід благословили перші керівники районної влади, а з ними – духівник музею отець Іван Оринчак. З вітальними словами зверталися до науковців і присутніх Геннадій Бондаренко, Анатолій Силюк, автор цих рядків та інші.