Уявний діалог з Пророком нації
"Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає".
Тарас Шевченко.
Цікаво, що сказав би Кобзар про сучасне становище України? Думаєте, про це вже ніхто ніколи не дізнається? Дозвольте не погодитися. Мені випала нагода в уяві поспілкуватися з Генієм. Побачила його таким, як описав поета біограф В. Маслій: "Обличчя на перший погляд здавалося звичайним, але очі його світилися таким розумним і промовистим світлом, що мимоволі привертали до себе увагу кожного".
– Тарасе Григоровичу, як приємно бачити Вас у Ковелі. Якщо не помиляюся, минуло 170 років від Вашої подорожі землями Поділля і Волині, коли за дорученням Археографічної комісії змальовували історичні та архітектурні пам'ятки.
– Давно я був в Західній Україні. Багато води витекло з того часу, як і багато крові (на жаль, зараз знову проливається кров на Сході України). А в Ковель я завітав знову і залишуся назавжди у бронзі на березі тихоплинної Турії.
– Це ж не дивина, що ковельчани виявили до Вас велику пошану і вдячність. Ви повинні бути в центрі уваги завжди і всюди, адже залишили нащадкам безцінне – вічне Слово!
Ми йдемо до Вас, щоб ввібрати світло цього Слова, аби збагнути: Ви є суть української нації, оберіг української душі, болючий нерв нашої самосвідомості, наш золотий і непродажний запас. Ваші слова давно ширяться не тільки Україною, а й цілим світом, який визнав Вас великим поетом і громадянином.
Вам споруджено у світі 1384 пам'ятники. У Вашингтоні, наприклад, є пам'ятник, на якому написано: "Українському поету ХІХ ст. і борцю за Незалежність України та за свободу всього людства, який під іноземною російською імперіалістичною тиранією та колоніальним правлінням звертався до Вашингтона з його "новим і праведним законом".
– Приємно, коли тебе пам'ятають, а ще приємніше, якщо прислухаються до твоїх міркувань. Пригадую, як я захоплювався діями американців, навіть заздрив їх вільній державі. Так хотілося, щоб Україна теж отримала свою незалежність. Але в роки безвольного кріпацтва це залишилося тільки мріями.
– Зате сьогодні ми є свідками здійснення Ваших пророцтв. Україна вже двадцять п'ять років є незалежною, суверенною державою. Як Ви це передбачили?
– Просто вірив, що є Бог на світі. За добрих він заступається, а лихих карає. Наш народ вистраждав свободу, заслужив її кров'ю і потом. А досвід поколінь, цінні традиції і багата історія допомогли створити на власній землі власну державу.
– Але ж у нашій державі зараз багато негараздів, крім цього, ще й фактично йде війна з Росією. Як бути в цій ситуації? Що можете сказати про сьогоднішню владу в Україні?
– О! Від Росії, чи то пак Московії, можна чекати найгіршого. Хіба мало я писав у свої віршах, як царі московські і їх опричники грабували, плюндрували Україну: "А ти, моя Україно, безталанна вдово, ... Поки твої малі діти на ворога стануть?"; "... Тяжко матір покидати у безверхій хаті. А ще гірше дивитися на сльози та лати..." ; " Се той Первий, що розпинав нашу Україну, а Вторая доконала Вдову-сиротину" і т. д.
А хіба ми не воювали з москалями? Пам'ятаєте, як і Виговський розбив московську орду під Конотопом 1659 року? "За що скородили списами московські ребра?" Хіба теперішні московські царі відмовляться від України? Звичайно, що ні! Але я бачу, як нація згуртовується, пробуджується, як нарешті усвідомила, що з москалями потрібно воювати, щоб зберегти Україну. Я радий, що народ виявляє героїзм, що поширене волонтерство.
А про владу, попередню і теперішню, можна говорити багато. Для деяких її представників майно, його кількість – набагато більше, ніж його реальна вартість. Їх засліплює жадібність, яка є злом, підступним, вселенським, що спокушує, засліплює, дарує кожному саме те, чого його душа бажає. І посилає безпомилково кожному: захланному – величезні статки, спершу необхідні, а потім надмірні; спраглому влади посилає її імітацію – от вона, бери скільки можеш донести, керуй, володарюй людськими долями. Тож бажанню немає меж.
Аж згодом розвидниться і ти переконаєшся, що не ти ними керуєш, а хтось твоїми руками. Чого тобі треба до повного вдоволення? Золотий унітаз? Власні портрети у вигляді Цезаря на посміховисько людське і ганьбу вселенську?
Цей надмір – від лукавого. Сучасним державним мужам випала честь зберегти державу, дбати про добробут простого люду, про історичну правду, берегти мову, культуру свого народу. Вже немає московського царя-султана, зате безліч українських царят намагаються поділити між собою престол. Ох. нерозумні діти (тяжко зітхає Кобзар і хмурить густі брови).
І тому мені раз у раз хочеться кричати: "Борітеся – поборете!" з зовнішнім ворогом, всередині країни – з чварами, із захланністю, роз'єднаністю, надмірними амбіціями, бідністю і байдужістю.
– Прийшов час, коли ми, українці, зобов'язані підняти державу на належний рівень, забезпечити народу достойне життя і дати рішучу відсіч московській агресії. А Ви, Тарасе Григоровичу, допоможете нам своїм мудрим словом?
– За Україну я готовий на все. Для неї жив, для неї творив, з нею і буду вічно! Уважно читайте мої вірші – думайте і знайдете відповіді на всі болючі й актуальні питання!
– Ви так багато зробили для України. Невже залишилися ще невиконані обов'язки перед Вітчизною? Саме небо послало Вас Україні. Чи потрібен сьогодні українцям Мойсей, здатний вивести з пасивної неволі?
– Наша земля народила багато пророків. На жаль, людство власноручно розіп'яло їх на храмах зневіри. А я просто писав. Писав, що думав, бачив, переживав. Боровся за правду, бо вже надто часто була вона скривджена. Це – мій обов'язок і ще, напевно, покликання.
Та якби кожен частіше роздумував про моральні принципи і діяв відповідно до них, жити стало б набагато краще. Натомість всі чекають дива, склавши руки, генія, який змінить світ. Час уже самим взятися за розум, почати діяти негайно.
А навіщо світові поет? Відрізнити бруд від чистоти, світло від темряви? Хіба? На це здатен кожен, хто має зір. Відрізнити може. Сказати – ні. Створити щось з нічого – ні. Створити діамант з нічого – це дар.
Відмити бруд, показати тебе собі внутрішньому – надзавдання. Опираємося. Не даємося. Хай кожна тріщина мовчить у глибині душі, полакована самообманом. Ніхто не побачить. Навіть Бог?
Бо те, що коїмо в таїні від людей, коїмо на очах у Господа…
Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!
…Дуріть себе, чужих
людей,
Та не дуріть Бога!
Антоніна Гладун,
член ГО "Союз Українок".
"Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає".
Тарас Шевченко.
Цікаво, що сказав би Кобзар про сучасне становище України? Думаєте, про це вже ніхто ніколи не дізнається? Дозвольте не погодитися. Мені випала нагода в уяві поспілкуватися з Генієм. Побачила його таким, як описав поета біограф В. Маслій: "Обличчя на перший погляд здавалося звичайним, але очі його світилися таким розумним і промовистим світлом, що мимоволі привертали до себе увагу кожного".
– Тарасе Григоровичу, як приємно бачити Вас у Ковелі. Якщо не помиляюся, минуло 170 років від Вашої подорожі землями Поділля і Волині, коли за дорученням Археографічної комісії змальовували історичні та архітектурні пам'ятки.
– Давно я був в Західній Україні. Багато води витекло з того часу, як і багато крові (на жаль, зараз знову проливається кров на Сході України). А в Ковель я завітав знову і залишуся назавжди у бронзі на березі тихоплинної Турії.
– Це ж не дивина, що ковельчани виявили до Вас велику пошану і вдячність. Ви повинні бути в центрі уваги завжди і всюди, адже залишили нащадкам безцінне – вічне Слово!
Ми йдемо до Вас, щоб ввібрати світло цього Слова, аби збагнути: Ви є суть української нації, оберіг української душі, болючий нерв нашої самосвідомості, наш золотий і непродажний запас. Ваші слова давно ширяться не тільки Україною, а й цілим світом, який визнав Вас великим поетом і громадянином.
Вам споруджено у світі 1384 пам'ятники. У Вашингтоні, наприклад, є пам'ятник, на якому написано: "Українському поету ХІХ ст. і борцю за Незалежність України та за свободу всього людства, який під іноземною російською імперіалістичною тиранією та колоніальним правлінням звертався до Вашингтона з його "новим і праведним законом".
– Приємно, коли тебе пам'ятають, а ще приємніше, якщо прислухаються до твоїх міркувань. Пригадую, як я захоплювався діями американців, навіть заздрив їх вільній державі. Так хотілося, щоб Україна теж отримала свою незалежність. Але в
Залишити коментар