Життєві вершини Галини Божик
Є люди, з якими ніколи не хочеться… прощатися. Іншими словами, вони настільки комунікабельні, душевні і доброзичливі, що ті рідкісні хвилини спілкування з ними пролітають, наче одна мить, яку герой поеми Гете "Фауст" намагався зупинити, вигукнувши: "Спинися, мить! Ти прекрасна!".
Так буває у мене при зустрічах із Заслуженим працівником культури України, директором централізованої бібліотечної системи Галиною Михайлівною Божик. Вона уособлює в собі вроджену інтелігентність, непересічний інтелект, щирий, непоказушний український патріотизм. Та й саме прізвище її – досить промовисте і багато про що говорить…
Знаю її давно. І завжди дивуюся невсипущому завзяттю, молодечій енергії жінки, постійному прагненню йти вперед і добиватися більшого. Можу чесно і без найменшого перебільшення сказати: Галина Михайлівна гідно продовжує кращі традиції своїх попередників, є зразком для наслідування своїм підлеглим, усім працівникам культустанов міста і району. Недарма ж бо з лютого 1993 року незмінно очолює галузеву профспілкову організацію.
Її життєвий шлях, як і в кожного з нас, не завжди був встелений трояндами, але завдяки цілеспрямованості, чесності і працьовитості вихідці із селянської сім'ї клався досить успішно. Закінчивши Київський державний інститут культури імені Корнійчука, пані Галина розпочала свою трудову діяльність у Волинській обласній бібліотеці. Пізніше перейшла в Ковельську централізовану бібліотечну систему на посаду старшого бібліотекаря.
Згодом вона – вже заступник директора, а з лютого 1991 року – директор Ковельської ЦБС. Годі й говорити, як непросто було працювати у ті часи, коли стара радянська система руйнувалася, а нову лише починали будувати. Але Галина Михайлівна з однодумцями впевнено долала труднощі, активно включилася у творення незалежної Української держави, піднесення і розвиток духовності своїх земляків, утвердження української національної ідеї.
Це тільки "збоку" може здатися, що бібліотекар – професія спокійна і навіть нуднувата. Насправді, коли ти залюблений у його величність Слово, коли кохаєшся у красному письменстві й не уявляєш свого життя без книги, фах бібліотекаря можна прирівняти з покликанням духівника, якому спокій лише сниться. І, мабуть, не випадково у "Великому тлумачному словнику сучасної української мови" слова "Біблія", "біблійний", "бібліотека", "бібліотекар" стоять майже поруч.
А ще там є таке слово, як "бібліотерапія", яке означає "лікування за допомогою читання художньої літератури". Ось так: не більше і не менше - лікування. Тому можна з впевненістю сказати, що Галина Михайлівна та її колеги є справжніми цілителями людських душ, проповідниками Слова, яке було дане нам Богом.
Якщо цю високу оцінку (може, занадто емоційну, але справедливу), перекласти на мову офіційної характеристики, то від очільниці районного відділу культури Тетяни Матяшук почуємо:
– Галина Михайлівна Божик – людина високої професійної майстерності, ерудована, небайдужа до громадського та суспільно-політичного життя району. Вона глибоко вникає в організаційні питання культурно-освітньої роботи, всебічно вивчає проблеми бібліотечної справи. Постійно працює над підвищенням своєї професійної майстерності і багато зусиль докладає для підвищення професійних знань усього колективу, особливо молоді. І, як наслідок, під її керівництвом Ковельська централізована бібліотечна система однією з перших в Україні стала переможцем програми "Бібліоміст" фундації Білла та Мелінди Гейтє.
Тетяною Іванівною сказано мало, але водночас багато. За цими словами – пошуки, сумніви, дерзання, муки, переживання і надії ювілярки. Адже про її життя і трудову діяльність, про її батьків і рідних можна писати велику повість або й роман. У ньому, як на українській вишивці, доля родини буде вигаптувана червоними і чорними нитками.
Адже у роки сталінських репресій сім'я за надуманими звинуваченнями була вивезена в Кіровську область. Тут, у "селищі №3", як називалося тоді поселення, вона й народилася. Трохи раніше з'явився на світ брат Григорій. У 1957 році, після розвінчання культу особи Сталіна, батьки з дітьми повернулися до рідного Любитова.
До речі, брат Георгій Кульба – теж відома в Україні особистість. Закінчив Львівську консерваторію імені Миколи Лисенка, співав в ансамблі пісні і танцю Прикарпатського військового округу, інших музичних колективах. Лауреат багатьох престижних всеукраїнських і всесоюзних конкурсів, Заслужений артист України. З 2002 року – соліст оперного театру у Франкфурті-на-Майні (Німеччина).
Хочеться, аби в майбутньому світлих кольорів у житті Галини Божик та її рідних було більше. Зрештою, ювілей – це не привід для сумних думок або зажури за літами, що, наче птахи, так швидко відлетіли у вирій. Це – привід для гордості за прожите і зроблене, це, за образним визначенням Ліни Костенко, по суті, старт до подолання нових життєвих вершин.
Тож, щасливого нового старту, Галино Михайлівно! Знайте: люди Вас шанують, люблять і цінують. А чого іще потрібно для щастя такій гарній людині, як Ви?..
Микола ВЕЛЬМА.
Неповторній, милій
Галині Божик
Ми розливаєм час у чаші
величальні.
Смакуєм спогади, немов терпке
вино,
А він летить проспектом
фестивальним,
І вічно юная душа шукає золоте руно.
Коли то все було? Як пролісок
проснувся
Від звуку голосного – на весь світ:
"А-у-у!.."
Примхлива доля радісно
всміхнулася,
Хоч це було в далекім і чужім краю.
Любитів милий – зерно добірне
сіється.
Дитинство. Юність. Природи
дивная краса.
Ти вибрала культуру і просвітництво,
Любима справа святиться
в небесах.
Ти мудра і розумна – ми спішимо
напитися
Цілющого напою, що із серця твого
б'є.
Добром й любов'ю доля
твоя світиться,
Духовними багатствами наповнене
єство твоє.
Чарує душу ніжний голос
твій співучий.
Ми любим і шануєм тебе в будень
і у свято.
Галино, подруго, ти наш –
Ірис квітучий,
Для тебе просимо у Бога
На многії літа святої благодаті!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Є люди, з якими ніколи не хочеться… прощатися. Іншими словами, вони настільки комунікабельні, душевні і доброзичливі, що ті рідкісні хвилини спілкування з ними пролітають, наче одна мить, яку герой поеми Гете "Фауст" намагався зупинити, вигукнувши: "Спинися, мить! Ти прекрасна!".
Так буває у мене при зустрічах із Заслуженим працівником культури України, директором централізованої бібліотечної системи Галиною Михайлівною Божик. Вона уособлює в собі вроджену інтелігентність, непересічний інтелект, щирий, непоказушний український патріотизм. Та й саме прізвище її – досить промовисте і багато про що говорить…
Знаю її давно. І завжди дивуюся невсипущому завзяттю, молодечій енергії жінки, постійному прагненню йти вперед і добиватися більшого. Можу чесно і без найменшого перебільшення сказати: Галина Михайлівна гідно продовжує кращі традиції своїх попередників, є зразком для наслідування своїм підлеглим, усім працівникам культустанов міста і району. Недарма ж бо з лютого 1993 року незмінно очолює галузеву профспілкову організацію.
Її життєвий шлях, як і в кожного з нас, не завжди був встелений трояндами, але завдяки цілеспрямованості, чесності і працьовитості вихідці із селянської сім'ї клався досить успішно. Закінчивши Київський державний інститут культури імені Корнійчука, пані Галина розпочала свою трудову діяльність у Волинській обласній бібліотеці. Пізніше перейшла в Ковельську централізовану бібліотечну систему на посаду старшого бібліотекаря.
Згодом вона – вже заступник директора, а з лютого 1991 року – директор Ковельської ЦБС. Годі й говорити, як непросто було працювати у ті часи, коли стара радянська система руйнувалася, а нову лише починали будувати. Але Галина Михай
Життєві вершини Галини Божик
Залишити коментар