А над світом українська вишивка цвіте...
Саме під такою назвою проходив захід у стінах ЗОШ І-ІІІ ст. с. Мельниці.
Вчитель образотворчого мистецтва С. Т. Купрійчук, яка й була організатором свята вишитого рушника, у вступному слові сказала, що радісно усвідомлювати те, що сьогодні оживають, оновлюються українські традиції. І, мабуть, чим більше кожен їх буде знати, то, можливо, життя буде радіснішим, духовно багатшим.
На святі присутні мали можливість поринути у спілкування з найдавнішим видом українського народного мистецтва — вишивкою (на знімках).
Весь актовий зал школи вигравав різнокольоровими барвами рушників: від темних кольорів до найяскравіших.
Розповіді ведучих про рушник як оберіг, його символічне значення в житті рідного народу та окремої людини, перепліталися із піснями, у яких оспівано звичаї, обряди, пов'язані із рушником.
Учнями школи було відтворено обряд сватання, де дівчина пов'язує старостів рушниками.
Увазі присутніх було представлено “Рушник єднання”, вишитий на честь Дня Соборності України, на якому майстрині використали найрізноманітніші, харак-терні для їхнього регіону, техніки та шви.
Гармонійно поєднувалися рушники, вишиті бабусями, мамами та онучками. Милували око кожного гарно оздоблені яскраві рушнички, якими накривають пасхальні кошики. Окремої уваги заслуговували весільні рушники, що стелять молодятам під ноги.
На виставці були представлені рукотвори з різних куточків Волині. Відповідно до їх призначення рушники різнилися і технікою виконання, якої в Україні існує понад 100 видів.
Конкурс "З'єднай дві половинки прислів'я" викликав неабиякий інтерес у наймолодших гостей свята. Адже ставлення до сорочок народ закарбував не лише у піснях, а й у прислів'ях та приказках.
Закінчуючи свято, учасники побажали гостям, щоб у житті кожного переважав червоний колір — ознака любові, щастя, радості, благополуччя.
Отож, недарма пісню "Про рушник" Андрія Малишка перекладено на 95 мов світу. В 1997 році рішенням Міжнародної організації ЮНЕСКО визнано кращою піснею тисячоліття.
Хочеться вірити в те, що народ, який має таку невимовну красу, таке багатство душі, не може не мати прекрасного майбутнього.
Ганна Антонюк,
вчитель ЗОШ І-ІІІ ст.
с. Мельниці.
Саме під такою назвою проходив захід у стінах ЗОШ І-ІІІ ст. с. Мельниці.
Вчитель образотворчого мистецтва С. Т. Купрійчук, яка й була організатором свята вишитого рушника, у вступному слові сказала, що радісно усвідомлювати те, що сьогодні оживають, оновлюються українські традиції. І, мабуть, чим більше кожен їх буде знати, то, можливо, життя буде радіснішим, духовно багатшим.
На святі присутні мали можливість поринути у спілкування з найдавнішим видом українського народного мистецтва — вишивкою (на знімках).
- Весь актовий зал школи вигравав різнокольоровими барвами рушників: від темних кольорів до найяскравіших.
Розповіді ведучих про рушник як оберіг, його символічне значення в житті рідного народу та окремої людини, перепліталися із піснями, у яких оспівано звичаї, обряди, пов'язані із рушником.
Учнями школи було відтворено обряд сватання, де дівчина пов'язує старостів рушниками.
Увазі присутніх було представлено “Рушник єднання”, вишитий на честь Дня Соборності України, на якому майстрині використали найрізноманітніші, харак-терні для їхнього регіону, техніки та шви.
Гармонійно поєднувалися рушники, вишиті бабусями, мамами та онучками. Милували око кожного гарно оздоблені яскраві рушнички, якими накривають пасхальні кошики. Окремої уваги заслуговували весільні рушники, що стелять молодятам під ноги.
На виставці були представлені рукотвори з різних куточків Волині. Відповідно до їх призначення рушники різнилися і технікою виконання, якої в Україні існує понад 100 видів.
Конкурс "З'єднай дві половинки прислів'я" викликав неабиякий інтерес у наймолодших гостей свята. Адже ставлення до сорочок народ закарбував не лише у піснях, а й у прислів'ях та приказках.
Закінчуючи свято, учасники побажали гостям, щоб у житті кожного переважав червоний колір — ознака любові, щастя, радості, благополуччя.
Отож, недарма пісню "Про рушник" Андрія Малишка перекладено на 95 мов світу. В 1997 році рішенням Міжнародної організації ЮНЕСКО визнано кращою піснею тисячоліття.
Хочеться вірити в те, що народ, який має таку невимовну красу, таке багатство душі, не може не мати прекрасного майбутнього.
Ганна Антонюк,
вчитель ЗОШ І-ІІІ ст.
с. Мельниці.
Залишити коментар