Завтра – 1 квітня
В офіційному переліку свят і пам'ятних дат 1 квітня значиться як День сміху.
На мою думку, реалії сучасного життя вимагають внести деякі корективи у це визначення. Бо лишень безтурботно сміятися завтра буде не зовсім правильно. Сміх, безперечно, має бути, але неодмінно поєднаний з гіркою правдою, колючою сатирою, дотепним розіграшем і твердою вірою у те, що й на нашій українській вулиці таки настане справжнє свято. Свято, коли хочеться жартувати, розповідати анекдоти і гуморески, жартома дурити дружину, сусіда, колегу.
Сьогодні, на жаль, у більшості з нас – сміх крізь сльози. Очевидно, зовсім не випадково я свою збірку гумористичних і сатиричних творів, яка вийшла друком ще у 2011 році, так і назвав – "Сміх крізь сльози".
З тих пір пройшло цілих п'ять літ. Строк, здавалося б, цілком достатній для того, щоб позбутися тих помилок, огріхів і хиб у діяльності наших державних інституцій, які я тоді висміював.
Можливо, в інших країнах саме так і є – влада працює для того, щоб народ став краще жити. У нас навпаки: влада працює для того, щоб жити стало краще їй. Про народ згадують або при підготовці до чергових виборів, або при виступах з парламентської трибуни чи екрана телевізора.
Ось чому, переглядаючи свою збірку, я дійшов гіркого висновку: все залишилося, як і п'ять років тому, а в дечому – навіть гірше. Для того, щоб переконати у цьому читачів, пропоную їх увазі мій давній фейлетон "Хочеш жити – умій брехати". При бажанні ви можете співставити викладені там критичні зауваження із теперішнім станом справ і зробити висновки про те, чи дійсно зажили ми "по-новому"…
Охрім СВИТКА.
Р. S. Однак не хотілося б, аби ви завтра були налаштовані надто песимістично. Як сказав один мудрий чоловік, завжди так не буде. Вірмо й ми в те, що зміни на краще настануть. Принаймні тепла весняна погода, яка до нас у ці дні завітала, у цьому переконує. Тож будьмо оптимістами!
Завтра – 1 квітня
В офіційному переліку свят і пам'ятних дат 1 квітня значиться як День сміху.
На мою думку, реалії сучасного життя вимагають внести деякі корективи у це визначення. Бо лишень безтурботно сміятися завтра буде не зовсім правильно. Сміх, безперечно, має бути, але неодмінно поєднаний з гіркою правдою, колючою сатирою, дотепним розіграшем і твердою вірою у те, що й на нашій українській вулиці таки настане справжнє свято. Свято, коли хочеться жартувати, розповідати анекдоти і гуморески, жартома дурити дружину, сусіда, колегу.
Сьогодні, на жаль, у більшості з нас – сміх крізь сльози. Очевидно, зовсім не випадково я свою збірку гумористичних і сатиричних творів, яка вийшла друком ще у 2011 році, так і назвав – "Сміх крізь сльози".
З тих пір пройшло цілих п'ять літ. Строк, здавалося б, цілком достатній для того, щоб позбутися тих помилок, огріхів і хиб у діяльності наших державних інституцій, які я тоді висміював.
Можливо, в інших країнах саме так і є – влада працює для того, щоб народ став краще жити. У нас навпаки: влада працює для того, щоб жити стало краще їй. Про народ згадують або при підготовці до чергових виборів, або при виступах з парламентської трибуни чи екрана телевізора.
Ось чому, переглядаючи свою збірку, я дійшов гіркого висновку: все залишилося, як і п'ять років тому, а в дечому – навіть гірше. Для того, щоб переконати у цьому читачів, пропоную їх увазі мій давній фейлетон "Хочеш жити – умій брехати". При бажанні ви можете співставити викладені там критичні зауваження із теперішнім станом справ і зробити висновки про те, чи дійсно зажили ми "по-новому"…
Охрім СВИТКА.
Р. S. Однак не хотілося б, аби ви завтра були налаштовані надто песимістично. Як сказав один мудрий чоловік, завжди так не буде. Вірмо й ми в те, що зміни на краще настануть. Принаймні тепла весняна погода, яка до нас у ці дні завітала, у цьому переконує. Тож будьмо оптимістами!
Хочеш жити – умій брехати
Офіційно в Україні відзначають день брехуна раз на рік – 1 квітня. З цієї нагоди люди дурять один одного, як тільки можуть.
Найпоширеніші розіграші:
– у вас спина біла;
– вас кличе шеф;
– ваша дружина вагітна;
– ваш чоловік просив передати, що на ніч додому не прийде;
– вашої машини нема на автостоянці;
– ваш сусід телефонував із дачі і просив передати, що горить ваш будиночок.
«Жарти» бувають і крутіші:
– вашу дружину забрала з роботи «швидка»;
– ваша свекруха померла раптово, а все майно подарувала коханцю;
– ваша дочка таємно розписалася з негром і виїхала в Африку;
– шеф підписав наказ про ваше звільнення;
– ваші діти – не від вас.
І т. д., і т. п.
Звичайно, люди з почуттям гумору нормально сприймають подібні розіграші і не надто ображаються, коли їх дурять. Трохи гірше, коли такі розіграші відбуваються не лише 1 квітня, а майже щодня. Тоді вже сердяться навіть найпереконаніші оптимісти.
– А хіба таке може бути? – скажете ви.
Може, дорогенькі, може. І не тільки може, а вже є у нашій країні. Бо народ у нас довірливий, і навішати йому локшину на вуха — простіше простого.
Найграндіозніший проект брехні XX століття — це міф про комунізм, у якому радянські люди мали жити ще у 1980-х роках.
Не менш оригінальним був розіграш на тему: «Інших я країн не знаю, де так вільно диха чоловік». Або: «СРСР – країна найпередовішої демократії в світі». Або: «Брежнєвська конституція гарантує найширші права радянським людям».
Не буду коментувати написане вище, бо, як кажуть, коментарі зайві. Згадаю інші, не менш дотепні «приколи», авторами яких були і є наші «вожді»:
«Наша мета – соціалізм з людським обличчям»; «Перебудова, гласність, прискорення – запорука суспільного прогресу»; «Що не заборонено, те дозволено»; «Чим більше багатих людей, тим міцніша держава»; «Багаті допоможуть бідним»; «Реформи на селі – достаток на столі»; «Приватна власність – запорука народного добробуту»; «Приватизація нас врятує!»; «Бандитам – тюрми!»; «Земля – селянам!»; «Ці руки нічого не вкрали!»; «Створимо в Україні мільйон нових робочих місць»; «На місці «хрущовок» збудуємо комфортабельні квартири і вселимо туди малоімущих громадян!»; «Побудуємо тисячу нових свинарників і нагодуємо дешевим м'ясом людей!»; «Росія забезпечить нас дешевим газом!»; «Поліпшення життя вже сьогодні»; «Я почую кожного!»; «Мінімальні пенсії і зарплати зростуть вдвічі».
Ми згадали лишень найбільш резонансні заяви й обіцянки. А скільки їх було, є і ще буде, дещо менших за «форматом» і «масштабами»! Лічити – не перелічити.
Дурять нашого брата, хто тільки може і як може. Як казав один високопоставлений чиновник, «не збрешеш – не проживеш». А інший додавав: «Чим більша брехня, тим швидше їй вірять».
Цікаво, що за брехню – нахабну, неоковирну, потворну – у нас ніхто не відповів і, судячи з усього, не відповість. Бо дехто в Україні має народ, перепрошую, за бидло й міркує приблизно так: «Все витримають і перетравлять». Що в перекладі на загальноприйнятий жаргон означає: «Піпл схаває!».
На жаль, брехуни недалекі від істини.
Залишити коментар