Молоді, та "ранні"Про розкрадання лісів сьогодні пишуть і говорять багато, бо тема, справді, заслуговує на вивчення. В сільській місцевості волиняни привчаються до крадіжок лісу дуже рано, як тільки починають ходити.
Скажімо, батьки їдуть в ліс красти і беруть з собою діток. Доки батьки ріжуть дерева, малі стоять "на атасі" і в разі наближення лісової охорони – сигналізують. Батьки на коні і – "вйо!". Діток, звичайно, не заарештують, додому самі доберуться.
Підростають дітки, і вже самі вирушають підводами до лісу. Учнів молодших класів ми ще затримуємо більш-менш без проблем. Зате учнів старших класів затримати важко. Маючи "досвід", вони невловимі.
Мені мимоволі пригадується повість Миколи Пом’яловського "Нариси бурси", яку всередині минулого століття "проходили" в 9-му класі. Бурса – це примонастирська школа. І "бурсаки" грабували прилеглі села. Учні початкових класів попадалися, бо собаки гавкали. Зате, коли "працювали" старші "бурсаки", то навіть собаки не чули.
Монастирське начальство на такі витівки реагувало різками. Як пише автор повісті, за час навчання в бурсі його "висікли" понад 400 разів. І, як бачите, вийшов з нього порядний чоловік.
Молоде покоління зростає в дуже неоднорідному суспільстві. Діти із малозабезпечених родин хочуть дотягнутися до багатих. В сільській місцевості шлях один – щось вкрасти. Але що?
Практично залишився тільки ліс. В лютому цього року ми двічі затримували на крадіжках братів С. із села Стобихівки сусіднього Камінь-Каширського району – Романа і Степана. Обидва неповнолітні. Лише за 2 тижні хлопці завдали шкоди на суму 9 тис. грн.
При затриманні вони кричали: "Без адвоката ми не будемо з вами розмовляти і давати будь-які пояснення".
Лісова охорона ходить в лісі без адвокатів. А лісове законодавство зобов'язує в таких випадках вилучити знаряддя скоєння лісопорушення (бензопилу, сокиру тощо), а самих порушників доставити в найближчу сільську раду або відділ поліції. Довелося викликати за 40 кілометрів із Ковеля поліцію.
Сім'ї християн віри євангельської ("п'ятидесятників") багатодітні і дуже швидко розростаються. В свій час ми затримали на крадіжках лісу діда порушників, багаторазово – батька та дядьків, а зараз боремося з чисельним “третім” поколінням. Дуже важко справитися. Мимоволі згадуєш названого письменника.
А коли хлопці підростають і стають допризовниками, то заявляють, що ідейні переконання не дозволяють нести службу в Збройних Силах, і вони можуть відбувати якусь там "альтернативну службу". Ніхто в державі цієї "служби" не контролює, а нам доводиться ночами ганятися ще й за "альтернативщиками", які розкрадають ліси.
Рік тому з цього приводу ми письмово і навіть через ЗМІ зверталися до волинського єпископа Церкви ХВЄ. Дехто з віруючих людей пояснює, що вищі духовні особи весь час проводять в молитвах, і їм не до цього. Живучи в безавторитетній державі, ми змушені звертатися і до церковних лідерів, бо на сьогоднішній день Церква користується найбільшою довірою.
Нікого не повчаючи, можу нагадати і таке: великі пророки і святителі древності жили з народом, цікавилися його життям. Мойсей сам судив свій народ і вникав в його проблеми. Ми завели мову про малолітніх порушників, зухвалість яких "зашкалює". Було б добре, якби на зібранні цим невихованим хлопчакам розповіли, що Бог умертвив підлітків, які знущалися над Єлісеєм.
Сільські діти зростають в основному під впливом сім'ї, школи, Церкви. На їхню свідомість часто накладається бідність їхніх родин. Древньоримський юрист Цельс ще тоді писав: "Злидні – мати злочинності". І все ж таки в більшості випадків крадіжки здійснюються не з мотивів, скажімо, голоду, а з бажання мати кишенькові гроші чи купити пляшку спиртного.
Ми, як виробничий підрозділ, неспроможні глибоко займатися справами виховання підростаючого покоління. Справно сплачуємо чималі податки і сподіваємося на допомогу тих, хто зобов'язаний це робити. Школа, як на мене, більше всіх має можливості вивчати проблему розкрадання лісів школярами. Але там багато своїх проблем.
Якщо, скажімо, в якоїсь вчительки чоловік – професійний лісокрад, то навряд, чи вона стане докоряти школярам за крадіжку лісу. Я буваю в багатьох селах Ковельського та сусідніх районів, і для подібних заяв маю підстави.
В кожному селі практично відомі ті, хто краде ліс. Тим більше, діти, у яких руки і одяг завжди вимазані смолою. Але від сільських голів ми інколи чуємо: "Я даю людям жити".
Пишу ці рядки не для того, щоб перекласти вину на когось чи когось звинуватити. Я лише викладаю проблеми, з якими доводиться час від часу стикатися. Ліс – державна власність, і ми маємо право розраховувати на допомогу держави і суспільства.
Василь КОЗАК,
інженер охорони і захисту лісу.
Залишити коментар