Педагог. Людина. ГромадянинУ перших числах квітня виповнюється 95 років від дня народження Олексія Пилиповича Петренка (на знімку вгорі праворуч) — людини-легенди, великого Учителя, багаторічного директора «третьої» школи. З його ім'ям пов'язані значимі події у житті закладу. Його понині пам'ятають, згадують, шанують покоління вдячних випускників. Життя Олексія Пилиповича — яскравий приклад служіння улюбленій справі.
Олексій Пилипович народився 8 квітня 1921 року на Полтавщині. Після закінчення семирічної школи в Грицунівці продовжив навчання у Рамаданівській залізничній середній школі. 1939 року вступив до інституту, однак восени цього ж року був мобілізований до лав армії. У перші дні війни опинився на передовій.
Воював у складі танкової дивізії 5-ї Армії, що дислокувалася у Володимирі-Волинському. Був учасником Курської битви, Чернігівсько-Прип'ятської наступальної операції, визволення Лівобережної України, Східної Прусії, Праги. Обпаленими вогнем фронтовими дорогами дійшов до Берліна.
Спочатку служив баштовим стрільцем, згодом — заступником командира 5-го гвардійського мотоциклетного батальйону. Закінчив війну на посаді начальника відділу штабу корпусу. Нагороджений орденами “Червоної Зірки”, “Вітчизняної війни” II ступеня, медалями «За оборону Сталінграда», «За оборону Києва», «За звільнення Праги», іншими відзнаками.
1950 року по закінченню Ніжинського педагогічного інституту імені Миколи Гоголя Олексій Пилипович був скерований на роботу у СШ №3 м. Ковеля. 1951 року його призначили директором цієї ж школи.
Школа, очолювана Петренком О. П., стала успішним навчальним закладом. Її учні були постійними переможцями обласних та республіканських предметних олімпіад, фестивалів учнівської творчості, виставок юних умільців, спартакіад. Велику увагу Олексій Пилипович приділяв зміцненню матеріально-технічної бази закладу. Усе робилося для того, щоб діти не лише навчалися у затишних класах, але й мали можливість протягом періоду навчання в школі здобути професію. 
У всіх напрямках діяльності закладу директор школи виявляв ініціативу, творчий підхід, і цим самим гуртував педагогічний колектив, залучав до співпраці. Постійно самоудосконалювався як фахівець. Брав активну участь у громадському житті міста, області. 1952 року був обраний депутатом Ковельської міської ради.
За роки його керівництва школа набула авторитету в області, в Україні. Мала статус опорного закладу Міністерства освіти УРСР. Відповідно була відзначена праця Петренка О. П. — 1957 року за зразкову роботу він був нагороджений значком «Відмінник народної освіти». У 1964 році наказом Міністра освіти УРСР №211 був призначений громадським інспектором управління шкіл Міністерства освіти УРСР. 1974 року нагороджений медаллю А. С. Макаренка. У 1977 році Олексію Пилиповичу присвоєно звання Заслуженого вчителя УРСР. 1982 року призначено персональну пенсію республіканського значення. У 1992 році Олексій Пилипович Петренко пішов на заслужений відпочинок.
Небагато, мабуть, у Ковелі є людей, які десятиліттями очолювали б один і той же колектив. Олексій Пилипович — один із них. Про нього можна багато розповідати. Добрі спогади гріють серце колишніх випускників, педагогів (частину з яких Ви бачите на знімку внизу), яким пощастило працювати поряд з Великим Учителем.
Але, мабуть, найкращу оцінку його діяльності дала випускниця школи, кандидат філософських наук, доцент, докторант кафедри філософії Харківського державного університету Надія Корабльова (Мороз). Цитую рядки її листа: «Те, до чого прагнув директор, та атмосфера, яку він створював довкола, завжди надихали педагогів та учнів на творчість. Байдужості він не терпів, умів підтримати професіоналізм на досить високому рівні. «Машина», запущена невтомним О. П. Петренком, надійно працює до цього часу» (з архіву музею історії школи).
Людмила Зима,
завідувач музею історії Ковельської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №3 ім. Лесі Українки, випускниця школи 1978 року.
Фото з архіву школи.
Залишити коментар